Повернутись до звичного вигляду


Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Educational Era

Педагогічна преса

Управління освіти та науки Рівненської ОДА

Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти (РОІППО)

Освітній навігатор

Рівненська МАН

Загальний форум

Страницы: 1 2 След.
Моніторинг якості освіти від УЦОЯО: СЕРТИФІКАЦІЯ педагогічних працівників, В Україні проводитимуть моніторинги якості освіти
 
Українським центром оцінювання якості освіти розроблено проект Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти. Документ після громадського обговорення буде затверджений Кабінетом Міністрів України.

Окрім процедурних питань проведення зовнішнього незалежного оцінювання проектом документа врегульоване питання проведення моніторингу якості освіти, який буде проводитися з метою отримання об’єктивної та неупередженої інформації про якість освіти для забезпечення органів державної влади, навчальних закладів та громадськості статистичною й аналітичною інформацією.

Відповідно до проекту документа, моніторинг якості освіти буде проводитися Українським центром оцінювання якості освіти з метою системної діагностики кількісних та якісних характеристик ефективності функціонування й розвитку освітніх систем.

Передбачається, що моніторинг буде проводитись шляхом обстеження об'єктів освітньої діяльності на основі встановлених показників та аналізу стану функціонування освітньої системи на локальному (дослідження діяльності навчального закладу, а також стану функціонування муніципальної системи освіти), регіональному (дослідження стану функціонування регіональної системи освіти), загальнодержавному (дослідження певних показників освітньої системи в цілому) та міжнародному рівнях.

Моніторинг на міжнародному рівні проводиться шляхом участі у міжнародних програмах та проектах, зокрема таких як TIMSS, PІSA, PIRLS тощо.

Об'єктами моніторингу якості освіти будуть не персоніфікована інформація про учасників освітнього процесу; процеси, що відбуваються у системі освіти, та характеристики її стану; результати навчальної діяльності; навчально-методичне, матеріально-технічне, нормативно-правове, кадрове забезпечення освітнього процесу.

Згідно з документом, методами проведення моніторингу є опитування різних груп респондентів, тестування, збір статистичних даних про стан системи освіти, а також вивчення документів навчальних закладів та органів управління освітою.

Моніторинг якості освіти поширюватиметься на навчальні заклади незалежно від їх підпорядкування та форми власності.

Порядок визначення та оголошення результатів моніторингу визначатиметься Українським центром оцінювання якості освіти.
 
Шановні колеги! 

Вміщуємо витяг із Концепції освітньої реформи. Згідно з концепцією вчителі писатимуть тести. Від їхніх результатів залежатиме, чи продовжить педагог учителювати і яка буде в нього зарплата, грошей передбачено чимало.
Посилання на весь матеріал ПРО ОСВІТНЮ РЕФОРМУ ТУТ http://tsn.ua/ukrayina/osvitnya-reforma-u-shkolah-vchitimutsya-12-rokiv-a-vchiteli-otrimuvatimut-1500-390460.html 
Сам матеріал НИЖЧЕ. ВЧИТЕЛІ МУСЯТЬ ЗНАТИ, ЩО ЇХ ЧЕКАЄ ЗА ДВА-ТРИ РОКИ,,,
Презентована концепція освітньої реформи - не остаточна, заявили у міністерстві. В Україні готуються до реформування освіти У Києві презентували концепцію розвитку освіти на найближчі десять років, йдеться у сюжеті ТСН.19-30. 
У 2017 році має повернутися 12-річна освіта у школі, а в учителів буде зарплата півтори тисячі доларів. Усе поки що на рівні обговорення, остаточно документ схвалять після громадського розгляду. Один із розробників концепції розповів, що 12-річна освіта ділитиметься на три школи. 
Початкова – шість років, три роки базова і стільки ж старша школа. Вона буде профільною і в окремому приміщенні. Для сільських шкіл висунули окремі вимоги - старша школа може бути одна на декілька сіл. "Початкова школа повинна існувати незалежно від кількості учнів. Базова – коли більше 100 учнів. Для старшої потрібні близько 500 учнів", - заявив проректор Полтавського інституту післядипломної педагогічної освіти Сергій Клепко. 
Читайте також: Що дала нам школа? Згідно з концепцією вчителі писатимуть тести. Від їхніх результатів залежатиме, чи продовжить педагог учителювати і яка буде в нього зарплата, грошей передбачено чимало. "До 2020 року досягти пропорції, за якою середня зарплата вчителя буде не нижче ВВП на душу населення. Якщо пов'язати із стратегією Порошенка - це 18,5 тисяч доларів на рік", - наголосив один із розробників концепції Клепко. 
Проте у школах у обіцянки головних освітян не вірять і розповідають про те, що їм доводиться складати навчальні плани і вчити, коли немає підручників, а також позирати на стелю протягом уроку, чи не падає. Та й щодо 12-річного навчання висловлюються скептично. "Ті, що не можуть вчитися, і це мордування - 10-11 клас - не потрібно. Ми ходимо за ними - за батьками, за дітьми, щоб вони просто вчилися", - зауважила сільська вчителька Тетяна Шевчук. Заступник міністра освіти наголошує, що презентована концепція - ще не остаточний варіант. У відомстві готові всіх вислухати та внести правки. "Ми можемо моделювати все що завгодно, фантазувати. Але реформа відбувається або не відбувається, залежно від того, що робить педагог, зачинивши за собою двері", - заявив Павло Полянський.
Змінено: Ігор Опольський - 03.02.2017 10:01:35
 
Чергова порція для роздумів ....
ЗНО -2014. ЦИФРИ І ФАКТИ (ІІ)


В Україні за роки незалежності сформувалася мережа так званих загальноосвітніх навчальних закладів «нового типу». Результати зовнішнього незалежного оцінювання дають можливість поглянути на їхню діяльність з позицій навчальних результатів їхніх випускників.

За даними офіційної статистики, станом на 1 вересня 2013 року в Україні функціонувало 562 гімназії, в яких навчалося 283086 учнів, 348 ліцеїв із 142807 учнями, 45 колегіумів, що їх відвідували 26530 вихованців. Таким чином, у цих закладах навчалося 452423 учня та працювали 20597 педагогів. Доречним буде зазначити, що в середньому, за даними Держстату, кількість педагогів на одну гімназію в середньому складала 50 осіб, на один ліцей ― 44 особи, на один колегіум ― 56 осіб. Якщо порівнювати із «звичайними» загальноосвітніми школами, то ці показники достатньо відрізняються: у «звичайних» в одній установі працює лише 26 осіб. Дещо відрізняється і оплата праці у закладах «нового типу». Чинною «Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівникам освіти» передбачено, що керівні та педагогічні працівники ліцеїв, гімназій, колегіумів, коледжів... мають зарплату, яка підвищена на 10%... Додамо до цього особливий статус цих закладів, можливість здійснювати селекцію тих, хто хоче у них навчатися та багато інших чинників.
Очевидно, що все це створює достатні умови для того, щоб ліцеї, коледжі, колегіуми  гарантували високий рівень знань своїх випускників, котрі могли б підтвердити його за результатами зовнішнього незалежного оцінювання. Вони свідчать, що це дійсно так. У цілому, випускники цих закладів показують достатньо високий, порівнюючи з іншими, рівень знань. Про це свідчать фактичні дані, наведені у таблиці, що додається. Але, якщо дивитися на цю проблему набагато глибше, то можна зробити кілька цікавих висновків.
По-перше. Цим закладам фактично створені кращі, порівнюючи з іншими, умови для їхньої діяльності.  Отже, варто було б очікувати від них результатів, які не є більшими на 4-8% від загальних, а інших, набагато кращих. 
По-друге, якщо аналізувати персональні дані абітурієнтів, то виявляється, що високі результати показують випускники далеко не всіх закладів «нового типу». Так, із 72 абітурієнтів, які набрали 200 балів із математики 3 із Львівського фізико-математичного ліцею-інтернату при Львівському національному університеті ім. Івана Франка, 3 ― Харківського фізико-математичного ліцею №27, 3 ― Українського фізико-математичного ліцею при Національному університеті ім. Тараса Шевченка. Іще 45 таких закладів мають по одному  випускнику-двохсотбальнику. Виникає логічне запитання: «А чому у цьому списку немає вихованці інших ліцеїв чи гімназій?» 
По-третє. Достатньо велика кількість випускників цих закладів показала результати в діапазоні від 100 до 149,5 балів. Чи не може це бути свідченням того,  що результати роботи закладу не відповідають заявленому статусу, місії та його завданням.
Отже, аналіз результатів ЗНО вкотре примушує серйозно задуматися над необхідністю серйозних змін і у мережі закладів освіти. Гарні назви і реальні результати роботи далеко не завжди є тотожними. Чи не час задуматися над цією проблемою тим, хто фінансує ці заклади та здійснює управління ними? 
Ігор Лікарчук, директор УЦОЯО
Змінено: Ігор Опольський - 11.11.2014 00:43:15
 
Додаю чергову інформацію про зміни в освіті. Претендує на проведення атестції і Український центр оцінювання якості освіти. БУДЕМО ПИСАТИ ТЕСТИ, шановні колеги???

Шкільних учителів теж атестуватимуть по-новому


Перший заступник міністра освіти і науки Інна Совсун повідомила, що згідно з проектом Концепції розвитку освіти на період 2015-2025 років планується впроваджувати нові підходи та рішення до атестації вчителів. Про це вона сказала під час брифінгу в уряді.

"Сьогодні атестація не демонструє професійний рівень вчителя, а є заангажованою та особистісною. Тому необхідно відокремити професійного вчителя від тих, хто не повинен залишатися у школі", - зазначила перший заступник міністра.

За її словами, у документі передбачається приділити більшу увагу питанням інтернаціональності освіти, в першу чергу вищої освіти: залучення іноземних викладачів, публікації тощо.

Як відомо, проектом Концепції розвитку освіти на період 2015-2025 років, що нещодавно презентована Міністерством освіти і науки передбачено проведення реформи системи підготовки й перепідготовки педагогічних та управлінських кадрів.

Зокрема, передбачається, що у 2015–2017 роках буде здійснений громадсько-експертний моніторинг усіх педагогічних навчальних закладів для розробки рекомендацій щодо їхньої оптимізації.

Також планується розробити нові вимоги, норми, стандарти, процедури атестації педагогічних працівників на основі незалежної зовнішньої та внутрішньої оцінки.

Проектом концепції пропонується запровадити стажування педагогічних працівників у навчальних закладах поза місцем постійної роботи, а також демонополізувати й урізноманітнити систему післядипломної педагогічної освіти.

Окрім цього, буде запроваджений ваучер професійного розвитку учителя, який має забезпечити в такий спосіб самостійний вибір місця підвищення кваліфікації.

Документом передбачено, що обов’язковий професійний розвиток (підвищення кваліфікації) здійснюватиметься щонайменше раз на рік.


Посилання за темою:
Змінено: Ігор Опольський - 03.02.2017 10:03:10
 
http://osvita.ua/school/43949/ 

Під час проходження курсів підвищення кваліфікації учителів оцінюватимуть за методикою ЗНО

Предметні знання учителів перевірять за методикою ЗНО
Більшість обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти підтримали пропозицію Українського центру оцінювання якості освіти щодо проведення оцінювання предметних знань учителів під час проходження курсів підвищення кваліфікації за методикою ЗНО. Про це пише директор УЦОЯО Ігор Лікарчук на своїй сторінці у Facebook.

Він повідомив, що ініціативу УЦОЯО підтримали 17 закладів післядипломної педагогічної освіти.

Разом з тим, Ігор Лікарчук зазначає, що 6 закладів післядипломної освіти, зокрема Хмельницький, Івано-Франківський, Закарпатський, Тернопільський, Харківський та Полтавський інститути післядипломної педагогічної освіти під різними приводами відмовилися від пропозиції УЦОЯО.

Також директор Українського центру оцінювання якості освіти повідомив про намір продовжити ініціативу щодо проведення оцінювання предметних знань учителів.

"Але, отримавши подібні відповіді, на цьому не зупиняємося. Продовження буде. Обов’язково", - наголошує Ігор Лікарчук.

 
Лист МОН України від 05.12.2014 № 1/9-630.Читаємо. Там три сторінки.
 
Лист спрямований на підтримку педагога. Було б добре, якби він діяв на місцях
 
У цьому розділі (темі) давно не було новин. тепер вони є. Читаємо "Зарплату підвищать не всім вчителям. Гриневич пояснила, кому насамперед" АБО нижче.
Сертифікація викладачів буде добровільною, проте заробітну платню вагомо підвищать у першу чергу вчителям, які впевнені у своїй кваліфікації і пройшли цю процедуру. Про це сьогодні в ефірі "5 каналу" повідомила голова комітету ВР з питань науки та освіти Лілія Гриневич. "Сертифікація вчителів буде добровільною, не всіх учителів, а добровільною. Вона буде проводитися також із метою того, щоб пов'язати рівень заробітної плати з рівнем кваліфікації. Ми, на жаль, не можемо підвищити зарплату всім вчителям, хоча вони цього потребують, бо рівень зарплати дуже низький. Якщо йти поступово, то в першу чергу – підвищувати вагомо зарплату для тих, хто дбає про свій рівень кваліфікації, для тих, хто добре працює", - розповіла вона. Також голова профільного комітету зазначила, що така сертифікація буде складатися з двох етапів: "Одна частина – схожа на ЗНО для вчителя. Там будуть питання, пов’язані із психологією, з методикою викладання і зі знанням власного предмету. І друга частина – це частина, яка оцінює роботу цього вчителя у школі – з допомогою його колег, адміністрації в школі та батьків дітей".  Крім того, Гриневич розповіла, що МОН наразі допрацьовує фінальну версію законопроекту про освіту. Очікується, що його представлять у парламенті вже в цьому місяці. 

 
«СЕРТИФІКАЦІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ: НАВІЩО, ХТО І ЯК?»



Портал «Освітня політика» продовжує проведення серії «круглих столів», під час яких обговорюються актуальні проблеми функціонування освітньої галузі.
Пропонуємо наступну тему віртуального «круглого столу»:
«Сертифікація педагогічних працівників: навіщо, хто і  як?»
 В останній редакції Закону України «Про освіту» підготовлений Міністерством освіти і науки Україниhttp://mon.gov.ua/citizens/zv%E2%80%99yazki-z-gromadskistyu/gromadske-obgovorennya.html, з’явилось поняття «Сертифікація педагогічних працівників», концептуальні засади якої описані у статті 46.  Зазначається, що «порядок проходження сертифікації та професійні стандарти педагогічної діяльності затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки».
З огляду на це, виникає чимало запитань стосовно сутності сертифікації та її відмінностей від атестації педагогічних працівників, а також можливого  впливу результатів сертифікації на розмір доплат, надбавок і премій.
Плануємо організувати роботу круглого столу за такими тематичними напрямами:
  1. Сертифікація та атестація педагогічних працівників: синоніми чи різні за метою, змістом і формами поняття?
  2. Що нового і корисного може привнести в систему освіти сертифікація? Які є ризики та можливі негативи в процесі впровадження сертифікації?
Круглий стіл проводиться в дистанційній формі.
Скайп-обговорення відбудеться 12 листопада 2015 року. Початок о 15 год.
Адреса в Skype: gromovy7
У заочній формі матеріали обговорюватимуться на порталі: http://education-ua.org/ua/ogoloshennya
Приймаються статті, замітки, експертні висновки, коментарі та інші аналітичні матеріали (в електронному вигляді). 
Електронні адреси для надсилання матеріалів: lab22@ukr.net 
Модератори круглого столу: В.Громовий, О.Жосан
 
Цитата
Із новенького... читаємо нижче або ЗА ЦИМ ПОСИЛАННЯМ
Учителів тестуватимуть за технологією ЗНО
Механізм державної сертифікації педагогічних працівників, передбачений законопроектом "Про освіту", включатиме перевірку знань шляхом тестування з предмета, що викладається. Тестування проводитиметься на базі існуючих регіональних центрів оцінювання якості освіти. Про це йдеться у пояснювальній записці до законопроекту, в який зокрема надається фінансово-економічне обґрунтування впровадження сертифікації.
Зокрема, зазначається, що на впровадження сертифікації учителів державою, у разі прийняття законопроекту буде виділено 100 млн. грн.
Розробники законопроекту зазначають, що сертифікація педагогічних працівників є неодмінним елементом системи забезпечення якості освіти.
"Вона є обов’язковою, оскільки має засвідчити спроможність особи здійснювати педагогічну діяльність, її компетентність", - йдеться у пояснювальній записці до законопроекту.
"Механізм сертифікації, передбачений законопроектом, включає перевірку знань (тестування) з предмету (предметів), що викладаються, і педагогічної теорії, та перевірку педагогічної майстерності вчителя. Тестування проводитиметься на базі існуючих регіональних центрів оцінювання якості освіти", - повідомляють автори документа.
Комісія з перевірки педагогічної майстерності формуватиметься з представників закладу освіти, де працює вчитель, та місцевих органів управління освітою. Її робота буде подібною до чинної процедури атестації педагогічних працівників.
"Рішення про проходження сертифікації та присвоєння кваліфікаційної категорії на підставі результатів тестування та висновків комісії прийматимуть регіональні (обласні) відділення центрального органу виконавчої влади, що здійснює нагляд (контроль) у сфері освіти", - повідомляється у пояснювальній записці до законопроекту "Про освіту".

Посилання за темою:
 
На допомогу Вчителю англійської мови
Триває прийом заявок на участь у програмі «Вчителі англійської мови — агенти змін»
[IMG]
      Британська Рада спільно з GoGlobal у межах національної кампанії «Україна Speaking» запустили програму «Вчителі англійської мови — агенти змін» з метою покращення якості викладання англійської мови в Україні.
Програма передбачатиме підготовку тренерів з англійської мови, які будуть надавати  методичну допомогу вчителям англійської мови у районних центрах області.
До участі у програмі запрошуються вчителі англійської мови з педагогічним стажем не менше п’яти років у середній школі.
Програмою передбачено два етапи. Перший етап проходитиме з 21 лютого по 26 лютого 2016 року, під час якого будуть проведені  тренінги з вдосконалення професійної майстерності вчителів англійської мови. Перший етап програми охопить обласні центри Львівської, Волинської, Чернівецької, Черкаської, Вінницької, Дніпропетровської,  Херсонської областей та м. Київ.
Із семи областей-учасників проекту буде відібрано по одному вчителю з кожного району області.
       У місті Києві буде відібрано по одному вчителю з кожного району міста. Загалом буде підготовано до 170 тренерів з англійської мови.
Під час тренінгу будуть визначені також найкращі кандидати для участі у другому тренінгу для тренерів, що відбудеться в серпні 2016 року.
      Другий етап передбачає проведення  підготовленими тренерами тренінгів для вчителів англійської мови з усіх куточків України. Термін реалізації цього етапу програми поки не визначено.
Щоб подати заявку на участь у програмі, потрібно до 15 грудня 2015 року заповнити аплікаційну форму.
Всі витрати на проведення тренінгів відшкодовуються партнерами програми.
         Після успішного проходження тренінгу передбачена фінансова підтримка у розмірі 2000 грн/місяць з вересня по грудень 2016, яку забезпечує вчителям благодійний Фонд Петра Порошенка, за роботу в якості тренера щодо надання методичної допомоги вчителям англійської мови.
 
Дякуємо за інформацію, сподіваємося, що сертифікація буде чесною та відкритою. Нам не звикати до нововведень.
 

Автор: "Освітня політика"
Портал «Освітня політика» провів черговий «круглий стіл», під час якого обговорювалася важлива проблема реформування освітньої галузі.
В останній редакції Закону України «Про освіту», підготовленій Міністерством освіти і науки України http://mon.gov.ua/citizens/zv%E2%80%99yazki-z-gromadskistyu/gromadske-obgovorennya.html, з’явилось поняття «сертифікація педагогічних працівників», концептуальні засади якої описані у статті 46, а також у пояснювальній записці авторів законопроекту. 
Роботу круглого столу було організовано за такими тематичними напрямками
  1. Сертифікація та атестація педагогічних працівників: синоніми чи різні за метою, змістом і формами поняття?
  2. Що нового і корисного може привнести в систему освіти сертифікація? Які є ризики та можливі негативи в процесі впровадження сертифікації?
За підсумками обговорення, яке тривало протягом місяця, можна виявити певні тенденції розвитку громадської думки з зазначених питань:
- переважна більшість респондентів або негативно, або досить критично ставиться до нової ініціативи Міністерства освіти і науки (ми отримали всього два схвальних відгуки із тридцяти восьми);
- понад 70% респондентів підтримують ідею оновлення форм і методів атестації педагогічних працівників, але не сприймають термін «сертифікація»;
- переважна більшість дописувачів звертає увагу на недостатній рівень професійної компетентності авторів законопроекту, наводячи численні випадки суперечностей і недоречностей, що містить текст законопроекту, зокрема й стосовно сертифікації. 
Загалом виокремилися дві групи зауважень та пропозицій стосовно концептуальних аспектів проблеми сертифікації та щодо процедурних питань сертифікації.
ЗАУВАЖЕННЯ І ПРОПОЗИЦІЇ СТОСОВНО КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ЗАСАД СЕРТИФІКАЦІЇ
У п. 1 ст. 46 проекту закону про освіту зазначається:
«Сертифікація проводиться з метою оцінювання здатності педагогічних працівників … здійснювати педагогічну діяльність у відповідності до професійних стандартів педагогічної діяльності». Проте, у п. 6 цієї ж статті написано: «При сертифікації для роботи у закладах дошкільної, середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної) освіти перевірці підлягають знання та навички зі змісту та методики навчання і знання з предмету (предметів), які викладає чи планує викладати педагогічний працівник». 
Тобто здатність здійснювати педагогічну діяльність зводиться лише до наявності певного рівня ПРЕДМЕТНОЇ та МЕТОДИЧНОЇ компетентностей педагога. А як бути з іншими компонентами професійної компетентності? Автори законопроекту про них забули? Чи нічого про них не чули?
    Л.Шепітько, м. Полтава

У проекті Закону Україну «Про освіту» я зміг знайти інформацію лише про сертифікацію вчителів: «При сертифікації для роботи у закладах дошкільної, середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної) освіти перевірці підлягають знання та навички зі змісту та методики навчання і знання з предмету (предметів), які викладає чи планує викладати педагогічний працівник». А як буде здійснюватися перевірка знань і вмінь, необхідних для роботи ВИХОВАТЕЛЯ, СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА, ПЕДАГОГА-ОРГАНІЗАТОРА, КЕРІВНИКА ГУРТКА, ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА? Чи ці спеціалісти НЕ БУДУТЬ проходити сертифікацію? Чи будуть проходити її, але  БЕЗ ПЕРЕВІРКИ знань і навичок?
В.Коритнюк, м. Біла Церква, Київська обл.

У пункті 7 статті 46 проекту «Закону про освіту» написано таке: «Заклад освіти при оголошенні конкурсу на заміщення вакантної посади встановлює вимоги до рівня кваліфікації особи». Що це означає? Тепер заклад освіти САМОСТІЙНО буде встановлювати вимоги до роботи на даній посаді? А навіщо ж тоді державні стандарти, кваліфікаційні вимоги, затверджені урядом, вимоги інших нормативних документів? Яким чином вони мають бути враховані і використані закладом освіти? Гадаю, що цю неточність у формулювання слід виправити і конкретизувати це важливе питання щодо ВИМОГ ДО РІВНЯ КВАЛІФІКАЦІЇ особи.
Н.Кондратенко, м. Олександрія, Кіровоградська обл.

Прочитала у новій редакції Закону про освіту статтю, присвячену сертифікації педагогічних працівників і не можу не задати питання авторам цього законопроекту. У цій статті, зокрема, є такий пункт: «Особа, яка не має вищої педагогічної освіти, для здійснення педагогічної діяльності зобов’язана пройти сертифікацію у встановленому цією статтею порядку». Що це означає? Для викладання в школі вже непотрібно отримувати вищу педагогічну освіту? Вже достатньо лише ПРОЙТИ СЕРТИФІКАЦІЮ? І таких «неточностей» у цьому законопроекті десятки. Взагалі складається враження, що його підготували люди, дуже далекі і від педагогічної теорії, і від освітньої практики.
  Л.Веселова, м. Хмельницький

У проекті закону про освіту знайшов такі вимоги до «сертифікації» педпрацівників: «Сертифікації для роботи у закладах дошкільної, середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної) освіти перевірці підлягають знання та навички зі змісту та методики навчання і знання з предмету (предметів), які викладає чи планує викладати педагогічний працівник». А що ж це виходить: у нашій системі освіти працюють тільки вчителі? А як бути, наприклад, з асистентами вчителів? Я працюю на цій посаді другий рік (зараз у 7 класі). Якщо я навіть і схотіла, не хотіла, але не змогла б оволодіти на достатньому рівні знаннями з 10 предметів, які викладаються в 7 класі та ще й методикою їх викладання. І головне: ЧОМУ Я ПОВИННА ЦЕ РОБИТИ, адже в мої обов’язки викладання цих предметів не входить.
     В.Передерій, м. Львів

Здійснимо моделювання і нехай все буде так, як це передбачено розробниками проекту Закону України «Про освіту». Дослідимо лише окремі зміни.
1. Що буде із посадовими окладами вчителів? Нині вчитель без категорії одержує 1751, 0 грн. (9 тарифний розряд), а, вчитель вищої категорії із педагогічним званням «вчитель-методи ст» – 2466, 75 грн. (на 40,88 % більше відносно 9 т. р.). Отже, кращий вчитель (а це дійсно так), відносно вчителя, який лише розпочинає свою педагогічну діяльність, сьогодні має посадовий оклад, підвищений на 40,88%. Після прийняття Закону України «Про освіту» у запропонованій редакції максимально можливе підвищення окладу складе лише на 40%. Де ж «суттєве підвищення посадових окладів»?
2. Що буде із заробітною платою педагогічних працівників після 01.09.2016? Оскільки Прикінцевими та перехідними положеннями проекту Закону «Про освіту» передбачено, що Закон набирає чинності з 01.01.2016 (п.1), то з цього ж дня втрачають чинність атестація педагогічних працівників і педагогічні звання («старший вчитель», «старший вихователь», «вчитель-методи ст» і т.д.). Це означає, що в березні 2016 року кожен п’ятий педагог України не зможе пройти чергову атестацію і підтвердити або підвищити категорію. Загалом це близько 130 тисяч педагогів, в т.ч. в дошкільній освіті – 25 тисяч осіб, в загальній середній освіті – 130 тисяч осіб, в позашкільній освіті – 5 тисяч осіб. Отже, заробітна плата великої кількості педагогів під час тарифікації станом на 01.09.2016 суттєво знизиться. Така ж метаморфоза буде відбуватися щорічно із наступними 130 тис. педагогів аж до 2021 року, в якому сертифікація стане обов’язковою.
3. Знання з яких предметів, котрі планує викладати педагогічний працівник, підлягають перевірці (ч. 4 ст. 49)? Відповіді на це запитання також не існує, оскільки в закладах дошкільної та позашкільної освіти предмети взагалі не викладаються, а в закладах загальної середньої освіти є значна кількість педагогічних працівників, які також не викладають предметів, або ж предмети мають зміст, який важко стандартизувати (фізичне виховання, мистецькі дисципліни, інтегровані курси, факультативи, курси за вибором тощо).
І.Осадчий, Київська обл.

Сертифікація (англ. Certification) – процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим законодавством вимогам (Закон України «Про підтвердження відповідності»). Для нас же, педагогів, більш звичним є термін «атестація». Вважаю, що саме його і слід залишити в тексті закону. До того ж, погоджуюсь з іншими учасниками обговорення, що треба уточнити вимоги до перевірки знань і вмінь педагогів, оскільки в школі працюють не лише ВЧИТЕЛІ.
    В.Караян, Київська обл.

Вважаю, що має місце методологічна помилка, зумовлена недосконалістю технічних перекладів окремих понять із інших мов. Сертифікація – це процедура встановлення відповідності неживих об’єктів (товарів, послуг, механізмів, процесів, програм, в т.ч. навчальних) стандартам або прийнятим нормам.
Стосовно працівника, як живої істоти, застосовується атестація – визначення рівня кваліфікації та відповідності займаній посаді.
Вважаю, що необхідно:
- повернути у «тіло» проекту Закону України «Про освіту» поняття «атестація педагогічних працівників» та «педагогічні звання»;
- принаймні зберегти атестацію педагогічних працівників до запровадження процедури обов’язкової сертифікації з 2021 року.
Сертифікацію ж, як процедуру засвідчення успішного виконання певної освітньої (навчальної) програми в конкретній предметній області, можна застосовувати для осіб, які мають чи не мають педагогічної освіти, але здобувають неформальну або інформальну освіту і виявили бажання розпочати викладання окремих навчальних предметів не за фахом. Але чи допоможуть мої роздуми вчителям початкових класів зайти в понеділок у школу із упевненістю?
   І.Осадчий, Київська обл.

У пояснювальній записці до нової редакції проекту Закону України «Про освіту» його автори зазначають: «Сертифікація педагогічних працівників є неодмінним елементом системи забезпечення якості освіти. Вона є обов’язковою, оскільки має засвідчити спроможність особи здійснювати педагогічну діяльність, її компетентність… Механізм сертифікації, передбачений законопроектом, включає перевірку знань (тестування) з предмету (предметів), що викладаються, і педагогічної теорії, та перевірку педагогічної майстерності вчителя…». Напевне, автори законопроекту видають бажане за дійсне, оскільки в тексті законопроекту мені вдалося знайти лише це: «При сертифікації для роботи у закладах дошкільної, середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної) освіти перевірці підлягають знання та навички зі змісту та методики навчання і знання з предмету (предметів), які викладає чи планує викладати педагогічний працівник» (ст. 46, п. 6). Жодного слова там немає про ПЕДАГОГІЧНУ ТЕОРІЮ та ПЕДАГОГІЧНУ МАЙСТЕРНІСТЬ. Мова йде лише про предметну та методичну компетентність УЧИТЕЛЯ. Про вихователів, які працюють у школі, автори законопроекту забули (а, можливо, й не знали про їх існування?).
    В.Горобець, Вінницька обл.

21.11.2015 прочитали повідомлення про те, що у Міністерстві освіти і науки «надано бачення» системи сертифікації учителів шкіл, що буде впроваджена в Україні після ухвалення нового закону "Про освіту".
Згідно з цим «баченням» план впровадження сертифікації містить три головних компонента реформи.
Зокрема, після прийняття закону, «заробітна плата вчителя залежитиме від рівня його кваліфікації». А хіба зараз заробітна плата вчителя не залежить від рівня його кваліфікації?
Далі: «Учителям буде надано право самостійно обирати місце та спосіб підвищення кваліфікації». А хіба зараз учителі не мають права обирати собі заклад для цього? Мають! Вони можуть пройти курси в будь-якому із 24 обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти. Іншою особливістю, як зазначає Міністерство, «є те, що добровільна сертифікація вчителів відбуватиметься у незалежних установах сертифікації кожних 5 років». Але цього положення ми не знайшли в проекті нового закону «Про освіту». Навпаки, у п. 3 ст. 46 проекту законі записано: «Педагогічні працівники системи дошкільної, середньої та професійної (професійно-технічної) освітизобов’язані кожні п’ять років проходити сертифікацію, за результатами якої особа може підтвердити раніше присвоєну кваліфікаційну категорію або отримати іншу категорію».
Отже, можемо зробити висновки:
1) автори законопроекту не знають достатньо глибоко чинного законодавства про освіту та відповідної освітньої практики;
2) працівники Міністерства освіти і науки недостатньо уважно прочитали статтю 46 нової редакції Закону про освіту.
Звертаємось до Міністерства освіти і науки та до авторів законопроекту уважніше вивчити законопроект та продумати шляхи забезпечення справжньої перевірки рівня професійної компетентності педагога, а не лише знань і навичок вчителя з предмета та методики його викладання, а також створення умов для максимально об’єктивного і неупередженого ОЦІНЮВАННЯ рівня професійної компетентності ПЕДАГОГА.
    Л.Побережна, Н.Лобода

Викликають запитання два пункти статті 46. У п. 7 написано, що заклад освіти при оголошенні конкурсу на заміщення вакантної посади встановлює вимоги до рівня кваліфікації особи. А чи має право заклад встановлювати такі вимоги? Адже, наскільки мені відомо, вони законодавчо встановлені і опубліковані у кваліфікаційних довідниках. Читаємо далі у п. 8: «Особа, яка не має вищої педагогічної освіти, для здійснення педагогічної діяльності зобов’язана пройти сертифікацію у встановленому цією статтею порядку». Чи означає це, що вже не буде вимоги до працівника для здійснення педагогічної діяльності мати вищу педагогічну освіту?
П.Захаров, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська обл.

«Комісія з перевірки педагогічної майстерності формуватиметься з представників закладу освіти, де працює вчитель, та місцевих органів управління освітою» - читаємо у пояснювальній записці до чергового проекту Закону «Про освіту». До поняття «педагогічна майстерність» входять знання і вміння працівника з педагогіки, психології, андрагогіки, менеджменту, а також з його фаху, предмета та методики його викладання. У самому ж тексті закону я знайшов лише згадку про перевірку знань ВЧИТЕЛЯ (а як бути з вихователями та іншими педпрацівниками?) зі змісту та методики викладання предмета (див. ст. 46). Можливо, я погано шукав. Тоді підкажіть, будь ласка, у якій статті ще йдеться про тестування педагогів.
    В.Зайчук, м. Вінниця

Можливо, реформу української шкільної освіти потрібно розпочинати не із учителів, не із термінів навчання, не із курікулума та інших дуже важливих і потрібних речей, а із ЗМІНИ ВІДНОШЕННЯ ДЕРЖАВИ ДО ШКОЛИ? Це має бути першочерговим, а все останнє - потім. Бо дуже важливими є питання термінів навчання, сертифікації педагогічних працівників, забезпечення якості освіти і т.д. й т.п., але першочерговими мають бути умови функціонування закладів освіти. Якщо замість 11 років дитина буде сидіти в класі, котрий мало пристосований до нормального навчального процесу, 12 років, то ЩО від цього зміниться? Якщо сертифікований учитель буде й надалі морочити собі голову тим, як відремонтувати відеопроектор для свого кабінету чи де взяти туалетний папір для своїх першокласників, то ЩО від цього зміниться?
Якщо педагог, для того, щоб заробити мізерну пенсію повинен й надалі набиратися в останні роки роботи годин, як бродячий пес будяків, то ЩО від цього зміниться? Якщо діти будуть боятися зайти до шкільного туалету чи відчувати себе дискомфортно в ньому, то ЩО від цього зміниться? Якщо учні будуть й надалі (після реформи) мерзнути й сліпнути в класах, то ЩО від цього зміниться? Подібних запитань можна формулювати безліч. Прикро, що їх не бачать чи не хочуть чути. А батьки обирають мерів, які хизуються тим, що в період опалювального сезону зекономили на опалюванні шкіл 20 млн. грн., скасувавши заняття! Оце круто.... А ще крутіше, коли ідеї для реформування освіти запозичуємо з досвіду інших країн, де проблема ВИЖИВАННЯ школи давно забута, як страшний сон. А потім дивуємося: ну чому воно у нас не працює?
   І.Лікарчук

ЗАУВАЖЕННЯ І ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ПРОЦЕДУРНИХ ПИТАНЬ СЕРТИФІКАЦІЇ
Автори законопроекту «Про освіту» стверджують, що зовнішнє тестування педагогів під час сертифікації проводитиметься на базі існуючих регіональних центрів оцінювання якості освіти. На перший погляд, це раціональне рішення. Проте, якщо заглибитися в процедурні аспекти, виникає чимало запитань:
1) як буде забезпечена процедура тестування (поселення педагогів з інших областей, поселення членів комісій з інших областей, наявність приміщень тощо), адже на кожен регіональний центр припадає 3-4 області;
2) яким чином буде організована повторна сесія для тих, хто не зміг узяти участь у тестування за поважних причин;
3) хто і в який спосіб здійснюватиме контроль за дотриманням процедури тестування? Це важливі питання і їх слід вивчити та врахувати авторам законопроекту або Міністерству при розробленні положення про сертифікацію.
  Н.Волобуєва, Кіровоградська обл.

У пояснювальній записці до законопроекту «Про освіту» зазначено, що робота комісії з сертифікації буде подібною до чинної процедури атестації педагогічних працівників, а отже, потребуватиме витрат лише в частині, яка стосується підготовки, розроблення та друку тестових завдань та потребуватиме додаткових витрат з державного бюджету у сумі 100 млн. грн. Гадаю, що автори законопроекту далеко не все прорахували. А як бути з відрядженнями працівників (і тих, хто проходить тестування на базі регіонального центру, і тих, хто проводить тестування)? Хто оплачуватиме заміну працівників на основному місці, чи вони братимуть на цей період відпустку без збереження зарплати? Тому, напевне, сума витрат зросте.
«Рішення про проходження сертифікації та присвоєння кваліфікаційної категорії на підставі результатів тестування та висновків комісії прийматимуть регіональні (обласні) відділення центрального органу виконавчої влади, що здійснює нагляд (контроль) у сфері освіти» - так сказано в пояснювальній записці. Що ж це виходить? Знову бачимо вирішальний вплив держави. Знову ЧИНОВНИКИ, більшість яких жодного дня не працювали в школі, будуть приймати рішення щодо рівня професійної компетентності вчителя. Отже, за тривалою балаканиною стосовно демократизації та де бюрократизації ми отримали те ж саме, що було раніше. Тільки тепер не директором школи та його підгодованими членами атестаційної комісії, якимось «регіональним відділенням центрального органу виконавчої влади, що здійснює нагляд (контроль) у сфері освіти».
Н.Кононов

Почитав про сертифікацію вчителів. Спочатку розсміявся, а потім заплакав. Це що за ноу-хау?? Сертифікація має бути незалежною і не бути прив'язаною до закладу в якому людина працює. А якщо вона тимчасово не працює? Та це ж та сама атестація, тільки гноблення в квадраті!
     В'ячеслав Єрмак

Цікаво, як на практиці це буде застосовано? Є такі педагоги які працюють тільки у старших класах, під час сертифікації їм потрібно буде повторювати всі програми всіх класів. То чи не краще визначити сертифікацію окремо по кожному класу (паралелі), де у сертифікаті було б визначено у яких класах має право викладати?
  Ольга

У статті 32 нового проекту Закону «Про освіту» до системи забезпечення якості на рівні закладу освіти (внутрішня система забезпечення якості освіти), зокрема, віднесено: незалежне оцінювання здобувачів освіти на основі чітких і оприлюднених критеріїв, правил і процедур; оцінювання якості освітньої діяльності педагогічних та науково-педагогічних працівників здобувачами освіти. Хотілося б дізнатися, а чи будуть оприлюднені критерії, правила і процедури оцінювання якості освітньої діяльності педагогічних працівників як з боку ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ, так і з боку РОБОТОДАВЦЯ? У тексті закону, крім розмитої статті про так звану сертифікацію, я нічого знайти не змогла.
   Т.Петренко, м. Кіровоград

«У разі непроходження сертифікації або виявлення за її результатами невідповідності займаній посаді може бути прийнято рішення про розірвання трудового договору з додержанням вимог законодавства про працю».Як це зрозуміти : «непроходження»? Ми всі періодично хворіємо, бувають і інші причини, які не дозволяють взяти у часть в тому чи іншому заході. Наприклад, інколи нашим випускникам немає можливості придбати квитка і вчасно доїхати до пункуту тестування (ми живемо в селі). А якщо тестування вчителів відбуватиметься лише на базі регіональних центрів оцінювання, то це буде зробити ще важче. На нашу думку, слід чітко вказати, за яких причин нез’явлення на тестування буде вважатися «непроходженням» сертифікації.
В.Огульчанська, В.Ніколенко

Уважаемые авторы законопроекта! Не кажется ли вам, что вы недостаточно глубоко продумали некоторые вопросы, связанные с «сертификацией»? В вашем законопроекте в статье 46 в п. 1 сказано: «Порядок проходження сертифікації та професійні стандарти педагогічної діяльності затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки», а в п. 6 читаем: «Заклад освіти при оголошенні конкурсу на заміщення вакантної посади встановлює вимоги до рівня кваліфікації особи». Выходит, что у центрального органа будут свои стандарты и требования, а у школы – свои? Правильно ли это? Кроме того, вызывают много вопросов положения, которые касаются самого процесса сертификации. С одной стороны, как вы утверждаете, она должна проводиться за средства гос. бюджета (речь идет о тестировании), а вот за чей счет мы будем ездить в Харьков на это тестирование (а это почти 300 км), кто нам оплатит проживание и замену уроков в этот день (или дни), мы пока понять не можем.
     М. Володина, Харьковская обл.

У проекті Закону України «Про освіту» в статті 48, зокрема, зазначається: «Керівник закладу освіти відповідно до законодавства ... може встановлювати педагогічним і науково-педагогічним працівникам доплати, надбавки, премії... Виникає логічне запитання: на підставі чого керівник оцінюватиме роботу працівника та вирішуватиме, яку саме надбавку йому встановити? Напевне, вирішальну роль у цьому процесі відіграватиме СЕРТИФІКАЦІЯ педагогічних працівників, концептуальні засади якої описані у статті 46. Проте, виникає чимало запитань стосовно сутності сертифікації та її відмінностей від атестації педагогічних працівників, а також механізмів безпосереднього впливу результатів сертифікації на розмір доплат, надбавок і премій. Авторам законопроекту слід уточнити та чітко визначити зазначені аспекти, які можуть стати каменем спотикання при реалізації норм даного Закону.
В.Петренко

Проведення ЗНО бажаючих вступити до ВНЗ - це одне, а сертифікація педагогічних працівників - зовсім інше. Як за ідеологією, так і за технологією й змістом. Із таким же успіхом, для того, щоб завалити, сертифікацію можна покласти на будь-яку освітню структуру, а не лише на регіональні центри оцінювання. СЕРТИФІКАЦІЄЮ ПОВИННІ ЗАЙМАТИСЯ НЕДЕРЖАВНІ СТРУКТУРИ. Без будь-якого представництва керівників шкіл, органів управління освітою, вищих навчальних закладів.
  І.Лікарчук

Уважно вивчив та проаналізував новий проект закону і особливо – статтю 46. Маю відзначити, що там з’явилося багато нового, цікавого, але не зовсім зрозумілого. Зокрема, в п. 6. цієї статті зазначається: «Особа, яка п’ять і більше років не здійснювала педагогічну діяльність, може бути призначена на посаду педагогічного працівника лише після проходження сертифікації». А чи потрібно цій особі перед сертифікацією проходити курси підвищення кваліфікації, - не вказано. До того ж, якщо особа схоче влаштуватися на роботу в середині навчального року, то для неї спеціально буде організовуватися сертифікація з тестуванням в регіональному центрі та створюватися комісія? Чи реально це?
П.Захаров, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська обл.

Прочитав, що сертифікацію вчителів хочуть скинути на РЦОЯО... Більшого абсурду важко собі уявити!...
 По-перше, РЦОЯО мають свої специфічні функції, які вони намагаються виконувати у цих непростих умовах... Їм і так зараз непросто, а на них хочуть скинути роботу за принципом "зроби те, не знаю що"....
По-друге, багато людей, які ще тримаються за соломинку і віддані освіті та ЗНО, змушені будуть піти...
По-третє, з цією сертифікацією просто діарея якась, неначе в освіті немає нагальних проблем... По-четверте, як уже було сказано, механізм проведення сертифікації не відпрацьований...
По-п’яте, ну хоч ріжте, але не покидають підозри, що дехто ЗНО хоче знищити... Як не руками прокуратури, так сертифікаціями...
     М.Бобровский 

У відповідності до проекту закону «Про освіту», який депутатами без сумнівів буде прийнято як-то кажуть «нє глядя» і який «набирає чинності з 1 січня 2016 року, крім частини третьої статті 11, яка набирає чинності з 1 вересня 2018 року»
НАЧЕБТО будемо мати:
- держава забезпечує педагогічним працівникам встановлення доплат до посадових окладів (ставок заробітної плати) за … кваліфікаційні категорії …
АЛЕ там є норма, за якої …
«Сертифікація педагогічних працівників з подальшим присвоєнням їм кваліфікаційних категорій до 1 січня 2021 року є добровільною. Доплати, зазначені у частині другій статті 50 цього Закону (ст.. 50, п.2. Педагогічним працівників встановлюються надбавки за кваліфікаційні категорії:
педагога (вчителя, вихователя) другої категорії — 15 відсотків посадового окладу;
педагога (вчителя, вихователя) першої категорії — 30 відсотків посадового окладу;
педагога (вчителя, вихователя) вищої категорії — 50 відсотків посадового окладу), встановлюються тільки тим педагогічним працівникам, що пройшли сертифікацію. Педагогічні працівники, які не бажають проходити сертифікацію, проходять до 1 січня 2021 року атестацію згідно із законодавством.
ЗА ТАКОГО бухгалтерії стануть відмовлятись встановлювати доплати за кваліфікаційні категорії, отримані шляхом проходження атестації «згідно із законодавством», адже «не має сертифікації». А її ще довго і не буде, бо ж до наповнення конкретним змістом оцього загального положення закону «Органи управління освітою та заклади освіти зобов’язані створювати умови для проходження такої сертифікації педагогічними працівниками. Порядок проходження сертифікації та професійні стандарти педагогічної діяльності затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки» ще потрібно пройти довгий шлях, який до того ж потребує знамо скільки часу на узгодження з Мінфіном джерел фінансування нових процедур сертифікації. Все це може розтягнутися на роки, бо за недотримання отого «зобов’язані створювати умови» нашим «Органи управління освітою та заклади освіти» НІЧОГО не загрожує, адже санкції на ігнорування закону у ньому, навіть, не згадуються.
ВІДТАК свідомо закладена норма, яка призведе до збурення освітянської спільноти, у тому числі й до виходу із системи тих, хто здатен заробляти в інших сферах діяльності. У підсумку отримаємо лише погіршення якості педагогічного контингенту.
ТОМУ є доцільним подати до рук знайомими депутатам можливість показати себе як дійсно пронародних діячів, ЯК ТО: запропонувати ВР змінити оте положення проекту закону, що «Доплати, зазначені у частині другій статті 50 цього Закону встановлюються тільки тим педагогічним працівникам, що пройшли сертифікацію» НАСТУПНИМ:
«Доплати, зазначені у частині другій статті 50 цього Закону встановлюються тільки тим педагогічним працівникам, що пройшли сертифікацію, а для всіх інших на весь період, коли сертифікація є добровільною, зберігаються норми доплат за кваліфікаційні категорії, що присвоювалися та будуть присвоєні за процедурою існуючої атестації педагогічних працівників, до 1 січня 2021 року».
    Володимир Бєлий, м. Херсон

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ
  1. Попри те, що сертифікація та атестація педагогічних працівників не є синонімами, автори законопроекту «Про освіту» прагнуть замінити АТЕСТАЦІЮ на СЕРТИФІКАЦІЮ.
  2. На думку авторів законопроекту, сертифікація має привнести в систему освіти багато нового і корисного, проте, ними не прораховані всі ризики та негативи в процесі впровадження сертифікації.
  3. Текст останньої редакції проекту Закону України «Про освіту» містить численні випадки суперечностей і недоречностей, зокрема й стосовно сертифікації.
Зважаючи на зазначене, авторам законопроекту слід було б проаналізувати текст проекту закону, розглянути питання щодо внесення змін і доповнень до статей, які стосуються концептуальних та процедурних питань перевірки рівня професійної компетентності педагогічного працівника, а саме:
1. Передбачити можливість перевірки здатності працівника здійснювати педагогічну діяльність у повному обсязі, а не лише щодо визначення рівня його предметної та методичної компетентностей. Уточнити поняття «педагогічний працівник» та передбачити необхідність тестування не лише вчителя, але й вихователя дошкільного навчального закладу, вихователя загальноосвітнього навчального закладу, соціального педагога, практичного психолога, асистента вчителя, керівника гуртка тощо.
2. Уточнити положення про те, що «заклад освіти при оголошенні конкурсу на заміщення вакантної посади встановлює вимоги до рівня кваліфікації особи», визначивши порядок та умови складання такого документу, відображення в ньому державних стандартів, кваліфікаційних вимог тощо.
3. Розтлумачити і конкретизувати пункт: «Особа, яка не має вищої педагогічної освіти, для здійснення педагогічної діяльності зобов’язана пройти сертифікацію у встановленому цією статтею порядку», визначивши, які саме працівники, з яких фахів та за яких умов мають право на це.
4. Розглянути питання про доцільність використання терміну «сертифікація» у Законі «Про освіту»,  яким, як правило, називається процедура встановлення відповідності  продукції, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим законодавством вимогам. З огляду на те, що стосовно працівника, як живої істоти, звичним є застосування терміну «атестація»  для позначення процедури визначення рівня кваліфікації та відповідності займаній посаді, пропонується:
- повернути у текст проекту Закону України «Про освіту» поняття «атестація педагогічних працівників» та «педагогічні звання» чи, принаймні, зберегти атестацію педагогічних працівників до запровадження процедури обов’язкової сертифікації з 2021 року;
- сертифікацію ж, як процедуру засвідчення успішного виконання певної освітньої (навчальної) програми в конкретній предметній області, можна було б застосовувати для осіб, які мають чи не мають педагогічної освіти, але здобувають неформальну або інформальну освіту і виявили бажання розпочати викладання окремих навчальних предметів не за фахом.
5. Виходячи з того, що зовнішнє тестування педагогів під час сертифікації проводитиметься на базі існуючих регіональних центрів оцінювання якості освіти, визначити:
1) як буде забезпечена процедура тестування (поселення педагогів з інших областей, поселення членів комісій з інших областей, наявність приміщень тощо);
2) яким чином буде організована повторна сесія для тих, хто не зміг узяти участь у тестуванні за поважних причин;
3) хто і в який спосіб здійснюватиме контроль за дотриманням процедури тестування;
 4) яким чином здійснюватимуться відрядження працівників (і тих, хто проходить тестування на базі регіонального центру, і тих, хто проводить тестування);
5) хто і за кошти якого бюджету оплачуватиме заміну працівників на основному місці, чи вони братимуть на цей період відпустку без збереження зарплати.
6. Передбачити механізми забезпечення прозорості та відкритості процесу ухвалення рішення про сертифікацію педагогічного працівника «регіональним відділенням центрального органу виконавчої влади, що здійснює нагляд (контроль) у сфері освіти».
7. Розробити критерії, правила і процедури оцінювання якості освітньої діяльності педагогічних працівників як з боку здобувачів освіти, так і з боку роботодавця.
8. Розтлумачити питання про «непроходження сертифікації», чітко вказавши, за яких причин нез’явлення на тестування буде вважатися непроходженням сертифікації; передбачити можливість повторного проходження тестування.
9. Проаналізувати й уточнити зміст такого положення: «Особа, яка п’ять і більше років не здійснювала педагогічну діяльність, може бути призначена на посаду педагогічного працівника лише після проходження сертифікації», визначивши:
чи потрібно цій особі перед сертифікацією проходити курси підвищення кваліфікації;
якою буде процедура сертифікації, якщо особа схоче влаштуватися на роботу в середині навчального року;
яким чином для неї буде організовуватися тестування в регіональному центрі та створюватися відповідна комісія.
10. Розглянути питання про доцільність покладання обов’язків щодо організації тестування педагогічних працівників на регіональні центри оцінювання якості освіти та про можливість передання зазначених функцій незалежним недержавним структурам без будь-якого представництва керівників навчальних, органів управління освітою тощо. 
 
Сертифікація: як зміниться заробітна плата вчителів

08.12.2015 16:45
У Верховній Раді України зараз знаходиться законопроект "Про освіту", підготовлений Міністерством освіти і науки України. Одним з найважливіших його нововведень є СЕРТИФІКАЦІЯ ПЕДАГОГІВ. 
У п. 1 ст. 46 проекту закону про освіту зазначається:
«Сертифікація проводиться з метою оцінювання здатності педагогічних працівників … здійснювати педагогічну діяльність у відповідності до професійних стандартів педагогічної діяльності». Проте, у п. 6 цієї ж статті написано: «При сертифікації для роботи у закладах дошкільної, середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної) освіти перевірці підлягають знання та навички зі змісту та методики навчання і знання з предмету (предметів), які викладає чи планує викладати педагогічний працівник».

На сайті "Освітня політика" було здійснено моделювання деяких змін в оплаті праці згядно з проектом Закону України «Про освіту». 
1. Що буде із посадовими окладами вчителів? Нині вчитель без категорії одержує 1751, 0 грн. (9 тарифний розряд), а, вчитель вищої категорії із педагогічним званням «вчитель-методи ст» – 2466, 75 грн. (на 40,88 % більше відносно 9 т. р.). Отже, кращий вчитель (а це дійсно так), відносно вчителя, який лише розпочинає свою педагогічну діяльність, сьогодні має посадовий оклад, підвищений на 40,88%. Після прийняття Закону України «Про освіту» у запропонованій редакції максимально можливе підвищення окладу складе лише на 40%. Де ж «суттєве підвищення посадових окладів»?
2. Що буде із заробітною платою педагогічних працівників після 01.09.2016? Оскільки Прикінцевими та перехідними положеннями проекту Закону «Про освіту» передбачено, що Закон набирає чинності з 01.01.2016 (п.1), то з цього ж дня втрачають чинність атестація педагогічних працівників і педагогічні звання («старший вчитель», «старший вихователь», «вчитель-методи ст» і т.д.). Це означає, що в березні 2016 року кожен п’ятий педагог України не зможе пройти чергову атестацію і підтвердити або підвищити категорію. Загалом це близько 130 тисяч педагогів, в т.ч. в дошкільній освіті – 25 тисяч осіб, в загальній середній освіті – 130 тисяч осіб, в позашкільній освіті – 5 тисяч осіб. Отже, заробітна плата великої кількості педагогів під час тарифікації станом на 01.09.2016 суттєво знизиться. Така ж метаморфоза буде відбуватися щорічно із наступними 130 тис. педагогів аж до 2021 року, в якому сертифікація стане обов’язковою.
3. Знання з яких предметів, котрі планує викладати педагогічний працівник, підлягають перевірці (ч. 4 ст. 49)? Відповіді на це запитання також не існує, оскільки в закладах дошкільної та позашкільної освіти предмети взагалі не викладаються, а в закладах загальної середньої освіти є значна кількість педагогічних працівників, які також не викладають предметів, або ж предмети мають зміст, який важко стандартизувати (фізичне виховання, мистецькі дисципліни, інтегровані курси, факультативи, курси за вибором тощо).
 

У пояснювальній записці до нової редакції проекту Закону України «Про освіту» його автори зазначають: «Сертифікація педагогічних працівників є неодмінним елементом системи забезпечення якості освіти. Вона є обов’язковою, оскільки має засвідчити спроможність особи здійснювати педагогічну діяльність, її компетентність… Механізм сертифікації, передбачений законопроектом, включає перевірку знань (тестування) з предмету (предметів), що викладаються, і педагогічної теорії, та перевірку педагогічної майстерності вчителя…». Напевне, автори законопроекту видають бажане за дійсне, оскільки в тексті законопроекту мені вдалося знайти лише це: «При сертифікації для роботи у закладах дошкільної, середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної) освіти перевірці підлягають знання та навички зі змісту та методики навчання і знання з предмету (предметів), які викладає чи планує викладати педагогічний працівник» (ст. 46, п. 6). Жодного слова там немає про ПЕДАГОГІЧНУ ТЕОРІЮ та ПЕДАГОГІЧНУ МАЙСТЕРНІСТЬ. Мова йде лише про предметну та методичну компетентність УЧИТЕЛЯ. Про вихователів, які працюють у школі, автори законопроекту забули (а, можливо, й не знали про їх існування?).
 
«Комісія з перевірки педагогічної майстерності формуватиметься з представників закладу освіти, де працює вчитель, та місцевих органів управління освітою» - читаємо у пояснювальній записці до чергового проекту Закону «Про освіту». До поняття «педагогічна майстерність» входять знання і вміння працівника з педагогіки, психології, андрагогіки, менеджменту, а також з його фаху, предмета та методики його викладання. У самому ж тексті закону я знайшов лише згадку про перевірку знань ВЧИТЕЛЯ (а як бути з вихователями та іншими педпрацівниками?) зі змісту та методики викладання предмета (див. ст. 46). Можливо, я погано шукав. Тоді підкажіть, будь ласка, у якій статті ще йдеться про тестування педагогів.
 
ЗАУВАЖЕННЯ І ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ПРОЦЕДУРНИХ ПИТАНЬ СЕРТИФІКАЦІЇ

Автори законопроекту «Про освіту» стверджують, що зовнішнє тестування педагогів під час сертифікації проводитиметься на базі існуючих регіональних центрів оцінювання якості освіти. На перший погляд, це раціональне рішення. Проте, якщо заглибитися в процедурні аспекти, виникає чимало запитань:
1) як буде забезпечена процедура тестування (поселення педагогів з інших областей, поселення членів комісій з інших областей, наявність приміщень тощо), адже на кожен регіональний центр припадає 3-4 області;
2) яким чином буде організована повторна сесія для тих, хто не зміг узяти участь у тестування за поважних причин;
3) хто і в який спосіб здійснюватиме контроль за дотриманням процедури тестування? Це важливі питання і їх слід вивчити та врахувати авторам законопроекту або Міністерству при розробленні положення про сертифікацію.
У пояснювальній записці до законопроекту «Про освіту» зазначено, що робота комісії з сертифікації буде подібною до чинної процедури атестації педагогічних працівників, а отже, потребуватиме витрат лише в частині, яка стосується підготовки, розроблення та друку тестових завдань та потребуватиме додаткових витрат з державного бюджету у сумі 100 млн. грн. Гадаю, що автори законопроекту далеко не все прорахували. А як бути з відрядженнями працівників (і тих, хто проходить тестування на базі регіонального центру, і тих, хто проводить тестування)? Хто оплачуватиме заміну працівників на основному місці, чи вони братимуть на цей період відпустку без збереження зарплати? Тому, напевне, сума витрат зросте.
«Рішення про проходження сертифікації та присвоєння кваліфікаційної категорії на підставі результатів тестування та висновків комісії прийматимуть регіональні (обласні) відділення центрального органу виконавчої влади, що здійснює нагляд (контроль) у сфері освіти» - так сказано в пояснювальній записці. Що ж це виходить? Знову бачимо вирішальний вплив держави. Знову ЧИНОВНИКИ, більшість яких жодного дня не працювали в школі, будуть приймати рішення щодо рівня професійної компетентності вчителя. Отже, за тривалою балаканиною стосовно демократизації та де бюрократизації ми отримали те ж саме, що було раніше. Тільки тепер не директором школи та його підгодованими членами атестаційної комісії, якимось «регіональним відділенням центрального органу виконавчої влади, що здійснює нагляд (контроль) у сфері освіти».

У відповідності до проекту закону «Про освіту», який депутатами без сумнівів буде прийнято як-то кажуть «нє глядя» і який «набирає чинності з 1 січня 2016 року, крім частини третьої статті 11, яка набирає чинності з 1 вересня 2018 року»
НАЧЕБТО будемо мати:
- держава забезпечує педагогічним працівникам встановлення доплат до посадових окладів (ставок заробітної плати) за … кваліфікаційні категорії …
АЛЕ там є норма, за якої …
«Сертифікація педагогічних працівників з подальшим присвоєнням їм кваліфікаційних категорій до 1 січня 2021 року є добровільною. Доплати, зазначені у частині другій статті 50 цього Закону (ст.. 50, п.2. Педагогічним працівників встановлюються надбавки за кваліфікаційні категорії:
  • педагога (вчителя, вихователя) другої категорії — 15 відсотків посадового окладу;
  • педагога (вчителя, вихователя) першої категорії — 30 відсотків посадового окладу;
  • педагога (вчителя, вихователя) вищої категорії — 50 відсотків посадового окладу), встановлюються тільки тим педагогічним працівникам, що пройшли сертифікацію. Педагогічні працівники, які не бажають проходити сертифікацію, проходять до 1 січня 2021 року атестацію згідно із законодавством.
ЗА ТАКОГО бухгалтерії стануть відмовлятись встановлювати доплати за кваліфікаційні категорії, отримані шляхом проходження атестації «згідно із законодавством», адже «не має сертифікації». А її ще довго і не буде, бо ж до наповнення конкретним змістом оцього загального положення закону «Органи управління освітою та заклади освіти зобов’язані створювати умови для проходження такої сертифікації педагогічними працівниками. Порядок проходження сертифікації та професійні стандарти педагогічної діяльності затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки» ще потрібно пройти довгий шлях, який до того ж потребує знамо скільки часу на узгодження з Мінфіном джерел фінансування нових процедур сертифікації. Все це може розтягнутися на роки, бо за недотримання отого «зобов’язані створювати умови» нашим «Органи управління освітою та заклади освіти» НІЧОГО не загрожує, адже санкції на ігнорування закону у ньому, навіть, не згадуються.
ВІДТАК свідомо закладена норма, яка призведе до збурення освітянської спільноти, у тому числі й до виходу із системи тих, хто здатен заробляти в інших сферах діяльності. У підсумку отримаємо лише погіршення якості педагогічного контингенту.
ТОМУ є доцільним подати до рук знайомими депутатам можливість показати себе як дійсно пронародних діячів, ЯК ТО: запропонувати ВР змінити оте положення проекту закону, що «Доплати, зазначені у частині другій статті 50 цього Закону встановлюються тільки тим педагогічним працівникам, що пройшли сертифікацію» НАСТУПНИМ:
«Доплати, зазначені у частині другій статті 50 цього Закону встановлюються тільки тим педагогічним працівникам, що пройшли сертифікацію, а для всіх інших на весь період, коли сертифікація є добровільною, зберігаються норми доплат за кваліфікаційні категорії, що присвоювалися та будуть присвоєні за процедурою існуючої атестації педагогічних працівників, до 1 січня 2021 року».
 
Детальніше тут: http://gritsenko-andrij-petrovich.webnode.com.ua/news/sertifikatsiya-yak-zminitsya-zarobitna-plata-vchiteliv/
Створіть свій власний сайт безкоштовно: http://www.webnode.com.ua
 

Більше читайте тут: http://gazeta.dt.ua/EDUCATION/uchiteliv-bagato-a-vchiti-nikomu-_.html Більше читайте тут: http://gazeta.dt.ua/EDUCATION/uchiteliv-bagato-a-vchiti-nikomu-_.html
Змінено: Ігор Опольський - 12.12.2015 18:04:59
 
Автор: Володимир Бєлий, вчитель.
ПРИЗРАК СЕРТИФІКАЦІЇ БРОДИТЬ ПО ВКРАЇНІ
Зазвичай примари лякають. Нова ідея сертифікації вчителів/педагогів лякає більшість з них. І не тільки. Не менш перелякалися й працівники управлінського сектору.
А чого боятися? Адже насправді боятися взагалі нічого, якщо спробувати вийти за межі ІСНУЮЧОЇ МАТРИЦІ.
Цією матрицею є наш досвід атестації вчителів, яку саме й має замінити сертифікація. Метою впровадження сертифікації є реалізація принципу академічної доброчинності, що передбачає суворе дотримання таких чинників як рівні умови, незалежність, відкритість, гласність та у підсумку, головне, безсумнівну об'єктивність у питанні рівня кваліфікації педагогічних кадрів.
Існуюча практика атестації педкадрів є недоречною щодо сертифікації матрицею, бо в основі атестації завжди був і є її обов'язковий характер. Кожен вчитель/педагог знав, що раз на п'ять років держава в особі своїх адміністраторів «прийде по його душу». Такий формат вкарбувався у голові як вчителя, так і представників держави — могутнього суб'єкта, зацікавленого в обов’язковій, контролюючій кожного атестаційній процедурі. Відтак потрібно щороку запускати у дію щонайменше 18 тисяч атестаційних комісій різного рівня. А результати плачевні: тисячі педагогів країни бояться навіть завдань ЗНО, передбачених для їхніх учнів.
Натомість СЕРТИФІКАЦІЯ є для вчителя/педагога ДОБРОВІЛЬНОЮ. Саме у цім і полягає принциповість відмови від наявної матриці на користь нової МОДЕЛІ.
При цьому є очевидним, що в епоху ІТ-засобів оцінювання діяльності для здійснення державної СЕРТИФІКАЦІЇ достатньо мати обмежену кількість регіональних сертифікаційних Центрів з мінімальним числом працівників. Навіть не у кожній області. Вони легко задовольнять запити бажаючих використати своє право на сертифікацію (один раз на п'ять років чи з часом у іншій версії).
Робота таких Центрів буде оптимально продуктивною з наступних причин.
ПО-ПЕРШЕ, є очевидним, що бажаючих не буде багато за умови збереження наявних у педагогів категорій як діючих у певний перехідний період. При цьому має діяти правило, що кожен з тих, хто спробує отримати нову категорію у ході сертифікації автоматично втрачає стару і далі працює на підставі результатів нової сертифікації. Так відпаде ажіотажний інтерес, що підігрівався б надією на «просте везіння». Тому на сертифікацію виходитимуть лише ті, хто впевнений у своїй підготовленості.
ПО-ДРУГЕ, добровільна вмотивованість до сертифікації автоматично знімає проблеми взаємних претензій між педагогами та Центром щодо всього комплексу проблем, гіпотетично пов’язаних з необхідністю приїзду до місця проходження процедури тестування.
ПО-ТРЕТЄ, завдяки сучасним ІТ- засобам не є проблемою як щодо електронного формату самої процедури у Центрі, так і попередньої реєстрації на її проходження. Більше того, саме електронна форма проходження тестування на визначення кваліфікаційної категорії для нового рівня оплати праці стане дійсно НЕЗАЛЕЖНОЮ, що й забезпечуватиме найвищий рівень її об’єктивності.
Звісно, що будь-яку гарну проектну ідею можна легко скомпрометувати за бажання зберегти існуюче статус-кво. При цьому весь час говорити про довгоочікувані реформи.
 
Протягом 2016 року перекваліфікацію та підготовку пройдуть майже 4000 вчителів англійської мови


Матеріал читаємо нижче або ЗА ЦИМ ГІПЕРПОСИЛАННЯМ НА САЙТІ ПЕРШОДЖЕРЕЛА.

Україна розпочинає перепідготовку вчителів англійської
В Україні стартував проект «Вчителі англійської мови – агенти змін», в рамках якого протягом 2016 року перекваліфікацію та спеціальну підготовку пройдуть майже 4000 вчителів англійської мови у семи областях та місті Києві. Про це повідомляє прес-служба Міністерства освіти і науки.
Проект «Вчителі англійської мови – агенти змін» є пілотним проектом в рамках національної програми вивчення та популяризації іноземних мов Україна speaking, що реалізується ініціативою GoGlobal спільно із Британською Радою в Україні та МОН.
«Навчання вчителів відбуватиметься за каскадним принципом. У семи областях та місті Києві на конкурсній основі ми відберемо 170 вчителів, які пройдуть підготовку за європейськими стандартами та стануть тренерами-наставниками для колег. Далі кожен із підготованих нами тренерів проведе навчання для щонайменше 20-ти вчителів англійської мови у своєму місті, районі, селі», – розповів заступник міністра освіти Павло Хобзей.
Під час реалізації проекту Британська Рада в Україні забезпечить кваліфікованих тренерів у кожній області України, що беруть участь у пілотному проекті. У свою чергу, Міністерство освіти і науки та ініціатива Go Global нададуть координаційну та організаційну підтримку проекту.
Перші тренінги для відібраних на конкурсній основі вчителів відбудуться вже у лютому 2016 року в семи областях України - Волинській, Львівській, Вінницькій, Чернівецькій, Дніпропетровській, Херсонській, Черкаській та місті Києві.
Нагадаємо, що 2016 рік оголошено Роком англійської мови в Україні. Громадська ініціатива Go Global, що була підтримана Національною радою реформ, є координатором та промоутером ідеї підвищення рівня знання іноземних мов серед населення України.
 
Шановні колеги!

Новий матеріал щодо змін в освіті, зокрема про АТЕСТАЦІЯ вчителя, СЕРТИФІКАЦІЯ вчителя читаємо за ЦИМ ГІПЕРПОСИЛАННЯМ або нижче.

Ризиковані, але потрібні. Заступник міністра освіти про майбутні зміни у школі





28.03.2016
Галина Титиш, УП

Із заступником міністра Павлом Хобзеєм зустрічаємось наприкінці робочого дня четверга. Він помітно втомлений, говорить повільно і постійно перестрибує з однієї теми на іншу.
Ще кілька місяців тому під час поїздки до Польщі у розмовах з колегами Хобзей жваво уточнював усі деталі тамтешньої реформи, не упускаючи можливості з'ясувати якийсь нюанс навіть під час перерви на каву, ставив безліч запитань спікерам і справді вникав у процес реформування.
Вже тоді він знав, що скоро візьметься за реформування середньої освіти в Україні – але не знав, як важко це буде.
Колишньому проректорові Українського католицького університету у Львові доводиться пізнати всі перипетії роботи за малі гроші, в новому місті, без команди і в щоденному очікуванні відставки уряду.
"Я не можу нікого покликати собі на допомогу, бо треба висмикнути людину з хорошої роботи, і не зрозуміло, чи не буде вона безробітною за кілька днів", – пояснює він вже після інтерв'ю.
Павло Хобзей працює заступником міністра освіти більше трьох місяців. За цей час встиг опрацювати і представити на Кабміні концепцію реформи шкіл з малою кількістю учнів через створення так званих "опорних" навчальних закладів, доробити багатостраждальний законопроект "Про освіту" і внести його на розгляд до ВР, відчути усі "радості" війни з Мінфіном за фінансування профтехучилищ і увесь гнів батьків та вчителів.
Якщо батьки не задоволені якістю навчання і відсутністю підручників, то вчителі – запропонованою сертифікацією, планами по скороченню ставок і взагалі змінами.
Хобзей розуміє усі проблеми, які виникають на кожному етапі реформування. Він так і каже: "Я усвідомлюю ризики", – повторюючи цю фразу кілька разів. Але при цьому чітко змальовує, як має виглядати школа у 2018 році.
Аби уявити собі те, що хочуть впровадити українські реформатори, варто глянути напольську систему освіти. Абсолютна більшість нововведень – родом звідти.
Приміром, планується розділення школи на три етапи:
– початкова освіта (школи будуть якнайближче до дому дітей),
– базова школа (куди, можливо, доведеться відвозити дітей на транспорті),
– та профільна школа (професійні коледжі чи ліцеї), які можуть бути територіально щебільш віддалені від місця проживання старшокласників.
За перші дві ланки середньої освіти відповідатимуть місцеві громади (за аналогією з польськими гмінами), а за професійні коледжі чи ліцеї – облради.
Крім того, передбачається надання автономії у виборі програми та підручника вчителю, оцінювання знань дітей на проміжних етапах при переході з початкової до базової і до професійної освіти та багато іншого.
Детальніше про все це ми й поговорили з Павлом Хобзеєм.
НАШЕ ЗАВДАННЯ – АБИ КРАЩІ ВЧИТЕЛІ ЗАЛИШАЛИСЯ ПРАЦЮВАТИ. ОПТИМІСТИЧНО ЇХ ДЕСЬ ТРЕТИНА

– Почну з короткої історії. Нещодавно моєму синові у школі дали вивчити напам'ять текст англійською мовою про Різдво. Не аналізуватиму логіку викладу матеріалу, відбору акцентів, хоча все це в ньому жахливе – але в тексті були помилки. Цей випадок – у київській школі з поглибленим вивченням англійської. Підозрюю, що таких історій Україні чимало.
Отже, що Ви збираєтесь робити для підвищення кваліфікації вчителів? І як знайти хороших спеціалістів на ті гроші, які зараз отримують вчителі?
– З 1 вересня 2018 року ми хочемо запустити нову українську школу, і основна фігура у ній – саме вчитель.
Але хороші вчителі – це найбільший виклик, який стоїть перед нами. І я не є великим оптимістом, що ми зможемо всіх перевчити. Та для цього ми робимо принаймні дві речі.
Перша пов'язана з запланованою появою опорних шкіл після переформатування деяких шкіл. Відповідно, кількість вчителів зменшиться.
"Хороші вчителі – це найбільший виклик, який стоїть перед нами. І я не є великим оптимістом, що ми зможемо всіх перевчити". Фото із сайту МОН. Хобзей вітає керіаників ліцеїв
Наше завдання – аби кращі вчителі залишалися працювати. Оптимістично їх десь третина. З цієї третини, мабуть, дві третини – це вже вчителі поважного віку, які ставали вчителями ще тоді, коли, це було принаймні фінансово не так важко, як зараз.
Звісно, питання зарплати стоїть дуже гостро. Але є ще один чинник, не пов'язаний з заробітною платнею – вимоги до підготовки вчителів.
Наприклад, ви згадали вчителів англійської. Цей рік в Україні оголошений роком англійської мови. Дуже хотілося б, щоб студенти, які закінчать наступного року факультети, які готують вчителів англійської мови, знали свій предмет принаймні на рівні В2. Хоча я взагалі хочу В2+.
Коли я вперше озвучив цю ідею, мені казали "Так". А потім: "Ні, не можна ставити ці вимоги тільки для тих, хто піде навчатися цього року. Треба поміняти стандарти, бо цих вимог немає".
Тому, коли ми ставимо вимоги щодо рівня кваліфікації вчителя – перше, що він скаже:"Наведіть порядок серед тих, кого ви продукуєте".
Бо дуже часто нові вчителі слабші, ніж ті, хто працює.
Наша друга ідея – провести атестації. Я зараз говорю саме про атестацію, бо сертифікація залишилася в проекті закону "Про освіту" як мотиваційна річ, яка проходитиме добровільно.
Її мета – підвищення зарплатні вчителю.
У вимогах для переатестації можна прописати нові вимоги і сказати: "Ми запускаємо цей процес, дали вам можливості, готуйтесь. Але якщо через два роки ви цього не досягнете, нам треба буде попрощатися".
Перед батьками і учнями було б набагато чесніше зробити цей крок.
Може, у багатьох сільських школах якийсь час не буде вчителів англійської мови. Тоді місцеві громади почнуть думати, де знайти вчителя. Є варіанти, щоб шукати вчителя, який буде приїжджати з містечка і викладати. Це не проста логістика, але це можливо.
Давайте будемо правдивими і чесними, не профанувати, ніби ми вчимо, хоча сам вчитель може нічого не знати.
Ця система призводить до того, що батьки шукають репетитора. До речі, це не є проблема тільки України. Нещодавно мали гостей з Греції.
Греція – це країна туристів, там дуже потрібне знання англійської мови, бо це дозволяє заробляти гроші. Тому іноземну мову вони вивчають у приватних школах та через репетиторів.
"Давайте будемо правдивими і чесними, не профанувати, ніби ми вчимо, хоча сам вчитель може нічого не знати". Фото із сайту МОН
У нашій реформі є багато ризиків, як і у створенні окремих академічних профільних ліцеїв – третій ступінь середньої школи. По суті, ми реформуємо нашу систему за польським зразком. Якщо вона була успішна там – то чому не може бути успішна у нас?
От тільки ці зміни відбувались там поступово багато років, тому менше ризиків. У нас більше ризиків, можна наламати дров.
АБИ СТВОРИТИ ОПОРНУ ШКОЛУ, РІШЕННЯ МАЄ ПРИЙНЯТИ МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ

– За скільки років ми маємо пройти цей шлях Польщі?
– Ми хочемо стартувати у 2018 році, коли у нас мають з'явитись профільні старші школи – ліцеї.
Тут є багато "але" – ми зможемо починати щось робити після прийняття базового закону про освіту. Я думаю, що в цих змінах буде багато драйву – він завжди є, коли створюється щось нове. Але цей процес буде непростий щодо доступу до освіти.  
Мова йде про сільську місцевість. У містах це зробити простіше. Тому що у новостворених профільних ліцеях, згідно нашої концепції, має бути не менше 100 дітей на одній паралелі.
Таких шкіл не буде дуже густо. Тобто дітям треба буде долати значну відстань, щоб доїхати до профільної школи, або при ній повинен бути пришкільний інтернат, або діти будуть винаймати квартири.
Але в цих профільних школах має бути висока якість: вчителі, лабораторії, устаткування. І основне – це профіль, який ти вибираєш, і мала кількість предметів. Ми маємо дати свободу вибору учню.
Тут я бачу дві перешкоди.
Перша – обмеження фінансових можливостей. Бо якщо ти хочеш робити реформу, треба мати значні інвестиції.
Друга – це незавершеність процесу децентралізації. Бо освіта дуже пов'язана з громадами, їхню роль треба збільшувати. Незавершений процес децентралізації також ставить нам сильні обмеження щодо впровадження цих ідей.
– Ви збираєтеся робити опорні школи з цього року.
– Так.
– Під час презентації концепції у Кабміні було сказано, що після створення цих опорних шкіл, інші школи в цьому районі перетворюються на "філії". Що будуть робити ці філії?
– Коли ми говоримо про опорні школи, то ми не передбачаємо, щоб діти там мешкали. Вони мають бути з родиною.
Що має відбутись з філіями, має вирішити місцева громада. Це засадничо.
– Що взагалі означає фраза – "вони перетворяться на філії?
– Об'єднана територіальна громада має самостійно вирішити, як правильно збудувати мережу, вибрати опорну школу, доєднати довкола неї ті менші школи, продумати маршрути з врахуванням доріг.
"Освіта дуже пов'язана з громадами, їхню роль треба збільшувати. Незавершений процес децентралізації ставить нам сильні обмеження". Фото із сайту МОН
Діти початкової школи (1-4 клас) мають навчатись якнайближче додому. Тут закон має дати нам можливість створення різних шкіл, у тому числі сімейних шкіл, шкіл одного вчителя тощо.
Але діти, які вже йдуть у 5 клас (це вже початок базової школи), – мають продовжити навчання в своїй опорній школі, яка може бути територіально більш віддалена від дому.
Справа в тому, що вчителі в малокомплектних школах не мають спілкування. Вони відірвані від інших процесів в освіті.
З виникненням опорної школи, вчитель буде залучений директором до спілкування з усіма вчителями початкової школи, які є у головній школі й філіях. Тому що комунікація і спілкування – це момент зростання, момент навчання.
Це важко, але при доброму директорі це можна реалізувати.
Після закінчення опорної школи діти йдуть у профільну школу.
– Перехід на профільну освіту буде відбуватися через ЗНО?
– Так.
– В скількох областях ви плануєте пілоти опорних шкіл?
– Ми називаємо пілотами тих, кому ми можемо дати точкові інвестиції для покращення матеріального стану. Є 200 млн гривень, передбачених у бюджеті. Крім того, є домовленість з USAID, що вони виберуть по одній школі в кожній області і зроблять з неї зразкову школу.
Але питання не стоїть так, що манна небесна впаде з Києва. Ініціативу мають проводити і на місцевому рівні.
– Коли будуть перші результати?
– Не раніше вересня. Аби створити опорну школу, рішення має прийняти місцеве самоврядування.
Освіта живе академічними роками, не бюджетними. Будь-які зміни у мережі можуть починатися тільки у квітні і стартувати з вересня.
– Ви ж маєте оголосити конкурс серед шкіл на обрання статусу опорної?
– Ні, оголошують області. Ми дали певні критерії, за якими треба вибирати. Але Україна велика: одна справа Полісся, а інша – степова Україна.
Контекст краще знають люди, які є в області.
Тому ми даємо свободу вибору і певну відповідальність за ці речі. Але ми просимо включити до конкурсної комісії представника міністерства, щоб ми дивилися, знайомилися. Потім з директорами тих пілотних шкіл ми будемо працювати.
– У чому ще має збільшуватися мотивація, крім спілкування з іншими вчителями? Якщо подивитися на сертифікацію, яка запланована, вона все одно не передбачає суттєвого підвищення зарплатні. Якщо це буде навіть 50% надбавка, зарплата все одно буде менше 5 тисяч гривень.
– Ми заклали тільки 20% надбавки. Є певні дослідження, які показують, що рівень зарплати – не на першому місці у мотивації вчителя.
Перше – це здатність зростати і самореалізовуватися.
Друге – добрі стосунки в межах колективу.
Третє – зарплата, бо сім'ю треба утримувати.
Я вірю, що ті позитивні тренди, які є зараз в Україні, все-таки дадуть заробляти бізнесу, і казна почне поповнюватися. Бо на такій низькій зарплаті вчителів, яка є сьогодні, ми не втримаємося довго. Йде війна, люди розуміють. Але так не може тривати довго.
– Якою приблизно мала б бути заробітна плата?
– Вчитель має бути середнім класом. Такої зарплати не буде швидко. Але я вважаю, що зарплата мала б бути десь 500-600 євро. Тоді вона б мотивувала.
"Є дослідження, які показують, що рівень зарплати – не на першому місці у мотивації вчителя". Фото із сайту МОН
– Минулого року Лілія Гриневич й Інна Совсун говорили про те, що доведеться скоротити певну кількість вчителів в Україні. Ви вже почали ці процеси? І про яку кількість все ж йдеться?
– В освіті скорочення йдуть складніше, і це завжди є проблемою нашого діалогу з Мінфіном. Адже у нас система полягає в тому, що зарплата вчителя залежить від кількості годин тижневого навантаження.
У селах багато вчителів працюють на півставки. Тому мені важко сказати, скільки буде скорочено людей – але десь 20-30% скорочень ставок, мабуть, буде. Не кажу, що у цьому році. І це стосується лише сільської місцевості. У місті мережа шкіл є значно ефективніша.
– Цей процес вже почався?
– Поки що він почався природньо через демографічний спад у сільській місцевості.
Але треба розуміти, що для будь-якої реформи має бути суспільний договір з тими людьми, яких звільняють, бо не завжди при змінах всі виграють. Є таке поняття, як договір відкупу. Ті особи, які програють у результаті запровадження реформи повинні мати якісь компенсатори, щоб не протидіяти запровадженню змін. Наразі на рівні Кабміну про договір відкуп не йдеться.
– Як ви відчуваєте, вчителі підтримують реформу?
– Більшість – ні, тому що зміни ніхто не любить, це вихід з зони безпеки.
ДІТИ ПОВИННІ НЕ ДАВАТИ ВІДПОВІДІ – А СТАВИТИ ПИТАННЯ, І МИ МАЄМО ЇХ ДО ЦЬОГО ПРИВЧАТИ. ЦЕ СКЛАДНІШЕ

– Повернемося до 2018 року. Якщо законопроект стає законом, все йде за планом, що ми матимемо у 2018 році?
– Ми точно стартуємо нову початкову школу. Вона буде відрізнятися від тієї, яка існує нині.
Ми розглядаємо початкову 4-річну школу як таку, що має два цикли.
1-2 клас буде більш наближений до дошкільних установ, ніж до гімназій. У нас дуже часто роблять гімназії для 6-літок, які хочуть бавитись і не хочуть виконувати якісь речі. Це неправильно. І це навчання має бути інтегрованим.
Предметні галузі будуть – але треба, щоб дитина бачила уявлений світ, щоб пазлики знань складалися.
Зараз ми маємо різні предмети, а пазлики в дитини не складаються, і вона не розуміє, як це все функціонує.
Коли ми тільки почали говорити про проекти, бо ще немає офіційно проекту концепції початкової школи, то ми мали петицію від вчителів мистецького спрямування. Нам дзвонили:"Що ви робите, як можна дітей лишити без малювання, без співу. Як ви це забираєте?"
Ніхто це не забирає. Тоді так само можна казати, що вчити математику у 1-2 класі мають лише математики і так далі. У першому-другому класі це може зробити і класний вчитель.
Для дітей цього віку важливо, аби все відбувалось через гру, аби їх не оцінювали і не задавали домашніх завдань.
На цьому етапі дуже важливі батьки – з ними треба обговорювати успіхи дитини, бо для нас важливий розвиток і формування особистості, тому що шкільна система дуже часто руйнує особистість.
Ми хочемо, щоб учні не лише повторювали правильну відповідь, а діти повинні формувати свою точку зору, і ми маємо їх до цього привчати – мати свою точку зору і вміти пояснити, чому вона така.
Тобто не давати відповіді – а ставити питання. Це складніше.
Ми тут нічого не вигадуємо – так все працює на Заході.
"Учні мають не лише повторювати правильну відповідь, а формувати свою точку зору, і ми маємо їх до цього привчати". Фото із сайту МОН
Тоді мене питають: "Ви маєте ресурс? Маєте скриньки з Лего чи з іншими речами, які ви поставите на різні столи, усе для малювання, конструювання? Ви ж крейди не маєте!"
Так, це виклик. Але я думаю, що у нас креативні батьки і вчителі, можна з певних речей робити дуже цікаві речі.
Є конструктори з дерева, гарно розмальовані. В степовій Україні з цим може бути проблема, але в Галичині, Поліссі, Поділлі не складно розпиляти дерево, помалювати і дати дітям в школу. А вони з них зроблять фантастичні речі.
– Хто буде робити ці конструктори?
Ми не знімаємо з себе відповідальність, але говоримо: "Тут робота для громади". Ви не смійтеся, тому що батьки ж кубики купують.
Хіба не можна організувати певні речі для школи, для своїх дітей? Можна і треба це організувати.
– Тобто Ви владного "руля" віддаєте батькам?
– Я не кажу про владу, більше відповідальність.
 Ян Герчинський сказав дуже чітко: чим більше батьки вкладають грошей у школу, оплачують там все, тим більше їм здається, що вони мають право впливати на процес, який відбувається в тій школі. Тобто якщо батьки таким чином залучені – ви повинні розуміти, що вони отримують більше влади.
– Я хочу навести один негативний приклад того, до чого ви ведете.
Була одна приватна дуже добра школа. Директор проводив свою політику, яку батьки не завжди поділяли, хоча платили чималі гроші. Але директор знав, що він має робити.
Потім в силу певних сімейних обставин, йому були дуже потрібні гроші для лікування.
І тоді директор тієї школи замість чіткої жорсткої політики почав йти на поступки батькам.
Я знав випадки, коли з тієї школи забирали дітей і казали, що цінності дітей трішки інакші – у чийого тата крутіша машина, у кого крутіша мобілка, в кого є охоронець і так далі. Не завжди батьки можуть правильно керувати, тому що вони не є спеціально для цього навчені.
Крім того, батьки є різні. Те, що підходить для однієї родини, може не підходити іншій. Тут треба шукати золоту середину. Навіть по грошах. Для когось 100 і навіть 1000 гривень – це не гроші, а для когось і 10 гривень – це велика сума.
Іноді починається тиск на тих батьків, які не мають достатньо грошей.
– Я про це й кажу. Чим більше ви залучаєте фінансових ресурсів від батьків, тим більше школа стає від них залежною.
– В якійсь мірі, так. Але у нас школа і так залежна від батьків. Ми дискутували, щоб у законі, на зразок польської моделі, ввести поняття публічної школи.
Публічна школа – це державна, де ні копійки не можна брати з батьків.
І скільки ми не говорили з директорами у різних регіонах, вони казали: "Ні. Цього сьогодні робити не можна. Ви що, не знаєте бюджет, який ви даєте? Там, крім зарплат, комуналки – нічого немає. Все, що є в школі – завдяки батькам. І якщо ви зараз обріжете нам можливість це робити, то ми просто не дамо ради".
Знаючи ці речі, ми не наважилися вписати в закон поняття "публічної школи".
Тому що дійсно зараз така бюджетна ситуація, коли ми розраховуємо на те, що батьки, громада, випускники, суспільство будуть залучені.
– Що ще буде відбуватися у 2018 році? Всі інші діти вчитимуться по звичайній схемі?
– Так. Але ми спеціально будемо готувати вчителів для цієї початкової школи. При цьому, ми не можемо сказати: "У першому класі робимо рай, а там хай як було, так і буде".
Тобто робота буде йти з усіма вчителями. Більший фокус – на тих, які візьмуть перші класи.
"Те, що підходить для однієї родини, може не підходити іншій. Тут треба шукати золоту середину. Навіть по грошах". Фото із сайту МОН
Друга зміна, якщо буде підтриманий закон – це те, що стосується профільної освіти в старшій школі. Це дуже серйозна зміна.
Я прекрасно розумію усі ризики, які з нею пов'язані.
Ті, хто у звичній ситуації пішли б до 10 класу зможуть піти у професійну освіту, яку забезпечуватимуть коледжі або професійні ліцеї. Що не є зле, бо після цих закладів ти теж можеш продовжити навчання і отримати вищу освіту. Або вибираєш академічний ліцей, одне із завдань якого – підготовка до продовження навчання у вищій школі.
Професійна освіта не є глухим кутом, ти можеш іти далі вчитися у вишах.
Ми зараз говоримо про коледжі і про те, аби вони залишалися у вищій освіті до 2018 року. Однак після реформи вони стануть частиною професійної освіти, ми кажемо вищої професійної освіти. У них будуть йти вчитись випускники базових шкіл, які по успішному завершенні навчання у коледжі зможуть за тим же профілем продовжити навчання у вищих навчальних закладах і отримати диплом за коротший термін.
МИ ЗНОВУ РОБИМО З КОЛІС. АЛЕ КРАЩЕ РОБИТИ, НІЖ НЕ РОБИТИ І ЧЕКАТИ. ІДЕАЛЬНОГО НІЧОГО НЕМАЄ

– У нас якось дуже повільно відбуваються зміни. Візьмімо хоча б підручники. Про їх зміну і про погані програми говорять багато років, але віз і нині там. У нас підручники ще відверто погані, і діти по них вчаться.
– У новій українській школі ми будемо формулювати стандарти в термінах досягнення певнихрезультатів, а не процесу. Окремо буде прописано, що дитина має знати, вміти, могти і розуміти після кожного класу.
Чому важливо саме після кожного класу? Тому що будуть існувати різні форми навчання, і ми маємо перевірити, чи дійсно в тій школі вчать дитину.
Якщо це буде раз на 4 роки, може бути втрачений час.
Як ми бачимо свободу для вчителя? Є стандарти в результатах навчання. Якщо ви можете, здібні, навчені і розумієте, як збудувати свою програму – ви маєте на це право. Але якщо ви не маєте цих здібностей, тоді ви будете брати типовий підручник і ним користуватися.
– Передбачається, що може бути декілька програм, декілька підручників, які використовуються у кожному класі. Хто їх купуватиме: батьки, місцева громада, коштом з держбюджету?
– У законі про освіту мова йде про те, що підручники будуть безкоштовні.
Тоді виникне питання: якщо ви вчитель, хочете робити унікальну програму і зробити підручник – добре, ви можете. Але вам ніхто не надрукує 30 підручників.
Хочете роздрукувати? Шукайте ресурс. Підручники пов'язані з накладом. Чим більший наклад, тим підручник дешевший.
Не знаходить вчитель ресурсу роздрукувати свій підручник? Має користуватися тими базами, які мають більший наклад, або кількома.
– Чи знайшлись гроші на друк підручників для восьмого класу?
- Парламентом прийнято Закон про безкоштовність підручників для 8 класу і президент цей закон підписав.
Тепер треба в бюджеті 2018 року знайти ці додаткові кошти на друк підручників. Ми ведемо перемовини з Мінфіном. Як буде узгоджене джерело - тоді потрібно приймати у парламенті зміни до Закону "Про бюджет".
Гроші нам потрібні на кінець травня. Саме у цей термін після вибору вчителями підручників буде оголошуватися тендер.
– … Тобто минулорічна історія повторюється.
– Не зовсім. Ця історія краща, бо, по-перше, закон підписаний. І дано доручення знайти гроші.
Вже відбулося жеребкування наших рецензентів. Їх спеціально готували, аби вони писали грамотні відгуки, а не копіювали рецензії під копірку. Ці люди зараз читають рукописи.
Далі наше завдання – дати гриф і передати все у репозитарій, де вчителі зможуть обирати підручники.
Ми ніяких конкурсів не проводимо. Але маючи минулорічний досвід, коли видавництва відмовлялись друкувати підручники з малим накладом, ми будемо просити вчителів вибирати підручники з того переліку, де наклад більше 2 тисяч примірників.
Але якщо вчитель хоче розробити свій підручник – ми не проти, однак тоді йому доведеться шукати спонсора.
"Маючи минулорічний досвід, коли видавництва відмовлялись друкувати підручники з малим накладом, ми будемо просити вчителів вибирати підручники з переліку". Фото із сайту МОН
– У Польщі підручники купували батьки, і ця ринкова система призвела до того, що автори підручників могли конкурувати, таким чином на цьому з'явилося декілька хороших підручників, які справді можна використовувати.
У нас, якщо це відбувається без конкуренції, без змагальності – звідки має з'явитися новий підручник, якщо його пишуть ті самі автори, які раніше писали погані підручники? За програмою, яка, в принципі, дуже схожа, і рецензенти теж всі звідти.
– Це не так. Тому серед рецензентів – дві третини вчителів-практиків, тих самих найкращих вчителів. Рецензувати повинні ті, хто ними має користуватися, які бачать дітей і з ними працюють, а не сидять в кабінетах.
Науковці це теж мають робити, але для мене думка практика дуже часто є важливішою від думки кабінетного вченого. Тому що той другий давно з дітьми нічого не робив, він не знає, наскільки вони змінилися, які вони є.
Насправді Україна – це талановита країна. Правда, як казав кардинал Сліпий, всі дуже талановиті, але ще й страшенно ліниві й ті таланти не розвивають.
Але є люди не ліниві, які пишуть. І зараз ми зіткнулися з тим, що на деякі предмети є по 11 найменувань рукописів.
Ми не знаємо, якої вони якості, бо йде рецензування. Але ми думали, що буде 4-5, а насправді – 11! І ми думали, що буде один рецензент.
Це так само, як на виборах – ви йдете на вибори й обираєте менше зло. Я розумію, що так само може бути з підручниками. Ми вибір дали, але, можливо, там нема такого підручника, який вас надихає і за який ви готові боротися.
– Причина цього так само в програмах, тому що програмі перевантажені і вимагають від малих дітей знати речі, які їм ще важко осмислити.
– Це теж важливо. Зараз є домовленість з нашими колегами з Польщі, що буде проект з тими, хто писав програми у них.
Ми будемо збирати людей і навчати, щоб вони творили нові програми.
Це насправді нові стандарти, тому що твориться так: спочатку має бути концепція школи. Вона ще не прийнята, але в уяві багатьох людей вона вже є.
Після того, як є прийнята концепція, робляться стандарти.
Але щоб робити стандарти, має бути проголосований закон, бо ми не знаємо, скільки років буде у новій школі, яка структура і так далі. Але сподіваємося, що до кінця навчального року закон буде прийнятий.
Питання полягає у тому, що коли є вже закон, є стандарти, які приймаються постановою уряду –тоді розробляються типові програми, хоча вчитель має право робити свої.
І тоді по тих типових програмах чи тих, що автори підручників розроблять, будуть друкуватися підручники – і тоді вчителі будуть обирати те, що їм підходить чи не підходить.
Насправді часу дуже мало, апробацією і не пахне.
Ризики ми бачимо, ми знову робимо з коліс. Але краще робити, ніж не робити і чекати. Ідеального нічого немає. Потім будемо підправляти.
ПЕДАГОГІЧНИЙ ДОСВІД НАСПРАВДІ ДУЖЕ ПОГАНО ПЕРЕДАЄТЬСЯ. КУЛЬТУРУ ВЧИТЕЛЯ І ШКОЛИ НЕ МОЖНА "ПЕРЕСАДИТИ"

– Ми говоримо переважно про кваліфікацію вчителя, але є ще інший аспект. Пам'ятаєте історію у столичній школі, коли вчителька казала учневі: "Вова, давай головою об стінку!"? У такій ситуації – це, у тому числі, провина директора. Можливо, директор теж має бути звільнений?
– Не думаю. Директор повинен працювати і повинен реагувати. Чи можна звільнити цього вчителя?
Директор, по-перше, не бере на роботу – це робить відділ освіти за поданням директора.
Ми це також хотіли б змінити. Адже якщо ми проводимо конкурс директорів і впевнені, що директори правильно відібрані, то треба дати йому право наймати на роботу.
Тому трапляється, що якщо ти звільнив людину, вона намагається повернутись через суд. В суд ходить і відділ освіти. Буває, що поновлюється.
Наприклад, у Львівській області був випадок, коли вчитель побив дитину, це було доведено, його звільнили, суд його поновив. Після того його треба знову звільняти і знову судитися.
"Через страх ти не зміниш ситуацію. Це можна зробити через зміну цінностей. Цей шлях складний, але ним треба йти". Фото із сайту МОН
– Після цього випадку була велика дискусія про те, що варто запровадити відеонагляд у школах.
– Це зроблено в Грузії. Там ще й комісара дали у кожну школу, який пильнує за порядком.
Але через страх ти не зміниш ситуацію. Це можна зробити через зміну цінностей. Цей шлях складний, але ним треба йти.
Директор школи у цьому ключова особа. Він має сам поважати гідність вчителів, батьків, дітей, ким би вони не були, і вимагати цього від свого педагогічного колективу.
Я знаю позитивний приклад школи, куди був призначений добрий директор. Раніше там завжди були сварки, ніхто про дітей не думав, чвари між одним угрупованням і іншим.
Коли прийшла новий директор, ті, хто не хотів працювати, просто пішли. Вони відчули себе білими воронами. Тому що ті, хто не працює, стали білими воронами.
– Які сильні і слабкі сторони в системі середньої освіти ви можете діагностувати? Що вас найбільше шокувало, коли ви сюди прийшли? Мене, наприклад, шокує, коли на всіх телеканалах високопосадовці кажуть, що ця середня освіта нереформована...
– Вона і є нереформована і дуже довкола неї багато негативу. Насправді ми маємо багато позитивних практик.
Візьмемо цю приватну школу, Новопечерський ліцей. Вона потрапила у десятку інноваційних шкіл світу. Ми маємо і державні школи, не обов'язково приватні, які є добрі.
Візьміть 27 школу Харкова, чи Львівський фізмат ліцей, чи Івано-Франківську гімназію №1.
Ми так само маємо дуже добрі початкові школи. І я кажу, що наше завдання проведення змін – поширити ці практики на інші школи. Зробити їх всіх добрими.
У Фінляндії всі школи добрі. У нас різниця між тою доброю елітною школою – я не маю на увазі "елітною" по грошах, вона може бути за складом викладачів елітна, куди всі хочуть віддати своїх дітей – та іншою школою дуже велика.
Наше завдання – підтримувати кращих, щоб вони далі розвивалися. Але ще більше завдання – підтягувати догори гірших, міняти керівників, допомагати (при обмежених ресурсах, але це можна робити), робити плани, покращувати роботу школи, з цим працювати.
Є багато позитивних практик, є EdCamp, інноваційні вчителі, які хочуть змін, які в тій системі будують свою систему, інакшу, і добре вони будують.
"Педагогічний досвід насправді дуже погано передається. Культуру вчителя і школи не можна "пересадити". Фото із сайту МОН
Педагогічний досвід насправді дуже погано передається. Культуру вчителя і школи не можна "пересадити".
Ми завжди казали: "Не бійтеся ділитися своїм досвідом, тому що ви передаєте 1/9, а 8/9 пов'язані з вашою культурою, вони не передаються". Тобто як кожна людина є інакша – так і кожна школа є інакша.
Що є негативного? Це низькі спроможності. Скажімо, якщо говорити про 100 днів на моїй посаді, то дуже багато часу з'їдає бюрократія. Дзвінки на гарячу лінію, відписування листів тощо.
– Що мають вміти майбутні випускники шкіл, приміром, у 2025-27 роках? Що буде вчити наша школа?
– З фокусу знань ми маємо перейти на фокус компетентностей: комунікативних, ІТ, математичних, бути відповідальним громадянином, мати лідерство, ініціативу, бути підприємливим і головне - вміти вчитися.
Ми б хотіли, аби люди формували свою точку зору, аби вони чули певну відповідальність, аби вони сповідували певні цінності.
Дуже важлива співпраця – жити разом, працювати у групах, здатність вчитись.
Зараз роль вчителя міняється. Він допомагає дітям навчатись, відходить у тінь, його діяльність головна і важлива – але процес навчання має йти інакше.
З системи "вчитель як лідер і фронтмен" – треба зробити так, аби це був вчитель, який допомагає, є "фасілітатором".
Тоді нашим дітям буде легше адаптуватись до змінного світу.

 

Механізм сертифікації вчителів, передбачений проектом закону "Про освіту", включатиме тестування

Учителів тестуватимуть за технологією ЗНО
Механізм державної сертифікації педагогічних працівників, передбачений законопроектом "Про освіту", включатиме перевірку знань шляхом тестування з предмета, що викладається. Тестування проводитиметься на базі існуючих регіональних центрів оцінювання якості освіти. Про це йдеться у пояснювальній записці до законопроекту, в який зокрема надається фінансово-економічне обґрунтування впровадження сертифікації.

Зокрема, зазначається, що на впровадження сертифікації учителів державою, у разі прийняття законопроекту буде виділено 100 млн. грн.

Розробники законопроекту зазначають, що сертифікація педагогічних працівників є неодмінним елементом системи забезпечення якості освіти.

"Вона є обов’язковою, оскільки має засвідчити спроможність особи здійснювати педагогічну діяльність, її компетентність", - йдеться у пояснювальній записці до законопроекту.

"Механізм сертифікації, передбачений законопроектом, включає перевірку знань (тестування) з предмету (предметів), що викладаються, і педагогічної теорії, та перевірку педагогічної майстерності вчителя. Тестування проводитиметься на базі існуючих регіональних центрів оцінювання якості освіти", - повідомляють автори документа.

Комісія з перевірки педагогічної майстерності формуватиметься з представників закладу освіти, де працює вчитель, та місцевих органів управління освітою. Її робота буде подібною до чинної процедури атестації педагогічних працівників.

"Рішення про проходження сертифікації та присвоєння кваліфікаційної категорії на підставі результатів тестування та висновків комісії прийматимуть регіональні (обласні) відділення центрального органу виконавчої влади, що здійснює нагляд (контроль) у сфері освіти", - повідомляється у пояснювальній записці до законопроекту "Про освіту".
 

Держава буде вагомо піднімати заробітну плату тим учителям, хто дбає про рівень своєї кваліфікації

Кваліфіковані вчителі матимуть більшу зарплату
Держава буде вагомо піднімати заробітну плату тим учителям, хто дбатиме про рівень своєї кваліфікації. Про це в інтерв’ю 5 каналу сказала голова парламентського Комітету з питань науки і освіти Лілія Гриневич.

За її словами, при розробці законопроекту "Про освіту" було досягнуто компромісу, що сертифікація вчителів буде добровільною.

"Сертифікація учителів буде проводитися також з метою того, щоб ув’язати рівень заробітної плати з рівнем кваліфікації. Ми нажаль не можемо вагомо підняти зарплату всім вчителям, хоча вони цього потребують, бо рівень зарплати дуже низький", - зазначила Лілія Гриневич.

"Отже, якщо ці люди впевненні в собі, якщо вони знають, що відповідають усім кваліфікаційним критеріям, вони йдуть на таку сертифікацію добровільно. Вона буде складатися з двох частин. Одна частина це щось схоже на ЗНО для вчителя. Там будуть питання пов’язанні з психологією, методикою викладання, зі знанням власного предмета", - повідомила голова профільного парламентського комітету.

Друга частина сертифікації, за її словами, буде оцінювати роботу вчителя у школі за допомогою його колег, адміністрації школи та батьків.

Також Лілія Гриневич зазначила, що подібна практика сертифікації вчителів існує у провідних країнах, які мають хороші системи освіти.

"Тому в будь-якому випадку в законі має бути запропонований чіткий крок, який покаже, яким чином ми підвищуємо кваліфікацію вчителя, в цьому зацікавлене все суспільство, і яким чином ми достойно оплачуємо роботу цих кращих вчителів", - зазначає Гриневич.

За її словами, також дуже важливим питанням є надання вчителю права вибору місця підвищення кваліфікації.

"Учителі сьогодні не мають вибору для підвищення своєї кваліфікації. Вони змушені йти в інститути післядипломної освіти. Ми зараз хочемо диверсифікувати можливості для вчителів. Тобто вони самі обиратимуть куди йти підвищувати кваліфікацію", - сказала Лілія Гриневич.

Глава профільного парламентського комітету зазначила, що право здійснювати курси підвищення кваліфікації мають отримати громадські організації та вищі навчальні заклади.
Страницы: 1 2 След.
Читають тему