Повернутись до звичного вигляду


Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Educational Era

Педагогічна преса

Управління освіти та науки Рівненської ОДА

Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти (РОІППО)

Освітній навігатор

Рівненська МАН

Stats

Зовнішнє незалежне оцінювання, експертиза якості освіти, моніторинг якості освіти - Повідомлення з тегом "нова школа"

  • Архів

    «   Грудень 2019   »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
                1
    2 3 4 5 6 7 8
    9 10 11 12 13 14 15
    16 17 18 19 20 21 22
    23 24 25 26 27 28 29
    30 31          

Як МОН планує змінити освіту в школі

Матеріал читаємо нижче або переходимо за цим гіперпосиланням.

Як МОН планує змінити освіту в школі


      Міністерство освіти та науки України винесло на громадське обговорення проект закону «Про повну загальну середню освіту». Документ визначає правила вступу дитини у школу, забороняє будь-які платні заходи під час освітнього процесу та визначає тривалість навчання у школі та скільки повинен тривати урок для кожного класу. «Українська правда. Життя» розповідає про частину новацій, які чекають на українців у разі ухвалення законопроекту.
Так документ визначає, що є три рівні повної загальної середньої освіти: початкова (перші 4 роки в школі), базова (ще 5 років у школі) та профільна (ще три роки).
Є різні форми, за якими можна отримати повну загальну середню освіту.
Це: очна (денна), дистанційна, мережева, сімейна (домашня), індивідуальна, у тому числі екстернатна, а також вечірня (на рівнях базової та профільної середньої освіти).
Профільну середню освіту можна здобути за академічним або професійним спрямуванням.
Вступ до школи
Кожна дитина має право здобувати початкову та базову середню освіту в найбільш доступному та наближеному до місця її проживання закладі освіти (його структурному підрозділі).
Якщо ви живете на території обслуговування, за якою закріплена школа, ви маєте право здобути там початкову та базову середню освіту (якщо це не приватна школа). Але можете обрати й інший освітній заклад.
Щоб правильно та ефективно розподілити території і школи, які до них прикріплять, місцева влада має вести облік дітей дошкільного та шкільного віку, враховувати спроможність кожної школи і демографічну ситуацію на цій території.
І, якщо треба, створити додаткові класи.
У школі має бути стільки перших класів, щоб початкову освіту могли отримати всі діти, які живуть на території обслуговування школи.
Обов’язково мають дотримуватися вимоги щодо наповнюваності класів.
До початкової школи мають зараховувати без конкурсу, крім закладів спеціалізованої освіти і приватних шкіл.
Дітей з території обслуговування школи, тих, які мають у ній братів чи сестер, а також дітей працівників цього закладу освіти зараховують для здобуття базової середньої освіти без конкурсу.
У старшу та профільну школу в МОН пропонують зараховувати на підставі річного оцінювання результатів навчання та державної підсумкової атестації.
Зараховувати дітей до школи можна за конкурсом за умови, якщо це не порушує право учнів, які отримали в цій школі початкову освіту, продовжувати навчання в ній. А також за умови, що кількість поданих заяв про зарахування перевищує загальну кількість вільних місць у класах.
А от щоб вступити до школи для здобуття профільної середньої освіти (академічного або професійного спрямування), потрібно буде пройти конкурс.
Територія обслуговування може не закріплюватися за:
  • ліцеями, що забезпечують здобуття виключно профільної середньої освіти, та іншими закладами освіти, що забезпечують здобуття профільної середньої освіти;
  • державними, приватними і корпоративними закладами освіти;
  • закладами спеціалізованої освіти;
  • спеціальними закладами загальної середньої освіти.
Освітній процес
Освіту у початковій та базовій середній школі організують за такими циклами:
  • перший цикл початкової освіти – адаптаційно-ігровий (1-2 класи);
  • другий цикл початкової освіти – основний (3-4 класи);
  • перший цикл базової загальної середньої освіти – адаптаційний (5-6 класи);
  • другий цикл базової загальної середньої освіти – базове предметне навчання (7-9 класи).
Скільки триватиме навчання у школі
Учні повинні розпочинати навчання у День знань – 1 вересня. А закінчувати не пізніше 1 липня наступного року.
Якщо 1 вересня припадає на вихідний, навчальний рік розпочинається у перший за ним робочий день.
Тривалість навчального року має складати:
  • у початковій школі (1-4 класах) – не менше 720 навчальних годин;
  • у гімназії (5-9 класах) – не менше 890 навчальних годин;
  • у ліцеї (10-12 класах) – не менше 1110 навчальних годин.
Тривалість навчального року для осіб з особливими освітніми потребами може бути подовжена відповідно до індивідуальної програми розвитку дитини.
Структура та тривалість навчального року, навчального тижня, дня, занять, відпочинку між ними, форми організації освітнього процесу визначаються педрадою школи.
Скільки має тривати урок
  • «первачків» не можна вчити в класі без перерви більше 35 хвилин.
  • 2-4 класи не можна тримати довше 40 хвилин;
  • 5-12 класи – не довше 45 хвилин.
Учні повинні мати не менше 30 календарних днів канікул.
Скільки учнів може бути в класі

У класах має бути не менше 5 учнів та не більше 30.
Якщо учнів замало для утворення класу, вони можуть продовжити навчання у своїй школі за однією з інших (крім очної) форм здобуття повної загальної середньої освіти або в іншій школі.
Розподіляє учнів одного року та наповнюваність класів директор самостійно або визначає порядок цього розподілу.
Щоб краще вчити окремі предмети, клас можуть ділити на групи від 8 до 15 дітей.
А якщо є фінансування, можна розбивати клас і на групи з меншою кількістю дітей.
За письмовими зверненнями батьків учнів директор школи вирішує, чи треба створити групи подовженого дня. Ці групи фінансує засновник школи або їх оплачують за інші кошти, не заборонені законодавством.
Щоб краще організувати навчальний процес, школи можуть формувати класи чи групи.
Наприклад, на класи з поглибленим вивченням окремих предметів, а також спеціальні та інклюзивні класи для організації та забезпечення якісного навчання дітей з особливими освітніми потребами тощо.
Якщо дитина захворіла та опинилася на стаціонарному лікуванні у медзакладі, тоді право на освіту їй має забезпечити або школа, на території обслуговування якої розташована лікаря, або інша школа за вибором дитини чи її батьків та погодженням з адміністрацією закладу.
Тоді визначають форму здобуття освіти, затверджують індивідуальний навчальний план чи визначають інший найбільш сприятливий для дитини спосіб здобуття освіти.
Якщо учень чи вчитель живе в селі більш ніж за 3 км від школи, то місцева влада має забезпечити підвезення їх до школи з попередньо визначеними зупинками.
Возити до школи мають шкільним автобусом або іншим транспортом чи регулярним перевезенням за кошти місцевих бюджетів.
Діти з особливими освітніми потребами та діти з інвалідністю, які за станом здоров’я не можуть бути у школі та здобувати освіту у формах здобуття повної загальної середньої освіти у закладах загальної середньої освіти, забезпечуються педагогічним патронажем.
Як оцінювати учнів

Школа може обрати свою форму оцінювання поточних та семестрових досягнень учнів.
Хоче – може використовувати 12-бальну шкалу. Хоче – може створити власну систему оцінювання.
Річне оцінювання та державна підсумкова атестація здійснюються за 12-бальною шкалою та відображаються у свідоцтві, яке видають учневі щороку.
Якщо школа вибере іншу систему оцінювання, не 12-бальну, то вона має створити правила переведення потім своєї системи у цю.
Освітню програму школи схвалює її педрада та затверджує директор.
Школа має право акредитувати освітню програму, розроблену іншими юридичними та/або фізичними особами. Її має затвердити МОН, щоб підтвердити, що програма може навчити учнів так, щоб вони виконали Держстандарт.
Освітня програма державного та комунального закладу освіти не може реалізовуватися чи забезпечуватися (повністю або частково) за кошти батьків та/або учнів.
Заборона платних послуг в освітньому процесі

Документ забороняє дискримінацію у школі.
Жодну дитину не можуть утискати, її не можна обмежувати чи привілеювати в освітньому процесі.
Дитину не мають права обмежувати в праві брати участь у заходах, які проводять у школі, тільки через те, чи дала вона чи ні благодійну допомогу закладу освіти.
Під час освітнього процесу у державних і комунальних закладах освіти не мають права проводити будь-які платні заходи (екскурсії, майстер-класи, тренінги тощо) чи надаватися інші платні послуги.
При обчисленні заробітної плати тривалість навчальної години становить у перших класах – 35 хвилин, других – четвертих класах – 40 хвилин, п’ятих – дванадцятих класах – 45 хвилин.
Мова у школі
      Стаття 5 визначає, що мовою освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти є державна мова. Тобто українська.
Тому кожен випускник школи повинен вільно розмовляти українською.
Нацменшинам та корінним народам гарантують право вивчати мову свого народу або нацменшини в комунальних і корпоративних закладах загальної середньої освіти або через національні культурні товариства.
Вони мають право на освіту мовою свого корінного народу чи нацменшини поряд з державною мовою.
Такі учні здобувають початкову освіту українською мовою в обсязі не менше 10% річного обсягу навчального часу з поступовим збільшенням до 20%.
Національні меншини, мови яких є офіційними мовами Європейського Союзу і хочуть отримати своє право на освіту в українській школі, мають отримати:
  • базову середню освіту державною мовою в обсязі не менше 20% річного обсягу навчального часу у 5 класі з щорічним збільшенням такого обсягу (не менше 40 відсотків у 9 класі)
  • профільну середню освіту державною мовою в обсязі не менше 60% річного обсягу навчального часу.
Діти з інших національних меншин здобувають базову та профільну середню освіту державною мовою в обсязі не менше 80% річного обсягу навчального часу.
Перелік предметів для вивчення державною мовою і мовою нацменшини визначається освітньою програмою закладу освіти за вимогами Держстандартів та з урахуванням особливостей мовного середовища.
Дітям, які хочуть вчитися мовою свого корінного народу чи нацменшини, відкриють окремі класи з навчанням своєю мовою поряд з державною. Це не поширюється на класи з навчанням українською мовою.
Дітей з порушенням слуху повинні забезпечити українською жестовою мовою та забезпечити їм вивчення української жестової мови.
Освітні програми шкіл можуть передбачати викладання одного чи декількох предметів поряд з державною мовою англійською чи іншою офіційною мовою Європейського Союзу.
Приватні заклади освіти можуть вільно вибирати мову навчання (крім закладів, що отримують публічні кошти), але вони мають навчити своїх учнів вільно володіти українською мовою відповідно до Держстандартів.
Права учнів
Учнів заборонено залучати до участі в заходах воєнізованих формувань, політичних партій (об’єднань), релігійних організацій.
Учням можуть соціально та матеріально допомагати за кошти державного та місцевого бюджетів, коштів юридичних та/або фізичних осіб, інших джерел, не заборонених законодавством.
Місцева влада може забезпечувати пільговий проїзд учнів до школи і додому. Місцева влада сама визначає, скільки вона готова на це витратити.
Місцева влада має забезпечувати безкоштовним харчуванням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, дітей, які перебувають під соціальним супроводом або у складних життєвих обставинах, та учнів 1-4 класів із сімей, які отримують допомогу відповідно до закону «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям».
Документ також передбачає, що медзаклад разом з органами управління освітою щорічно мають безкоштовно оглядати учнів, проводити лікувально-профілактичні заходи у всіх школах.
Відповідальність за організацію харчування учнів у школі, за дотримання в них усіх вимог, в тому числі санітарно-гігієнічних, несуть засновники та директор школи.
Контролювати якість харчування учнів мають органи охорони здоров’я.
Права та обов’язки батьків учнів
Якщо батьки злісно ухиляються від виконання своїх обов’язків, щоб діти здобули повню загальну середню освіту, це може бути підставою позбавити їх батьківських прав.
Батьки за власною ініціативою та на добровільних засадах можуть надавати закладу освіти благодійну допомогу відповідно до законодавства про благодійну діяльність та благодійні організації.
Хто може бути директором школи і які його обов’язки
Директором школи може стати громадянин України, який вільно знає українську, має вищу освіту не нижче магістра, не менше трьох років педагогічного та/або науково-педагогічного стажу, організаторські здібності, фізичний і психічний стан, що не перешкоджає виконанню професійних обов’язків.
Директора обирають за конкурсом (це може не стосуватися приватних шкіл).
Його оголошують засновник або уповноважений ним орган:
  • одразу, коли вирішили створити школу;
  • не менше ніж за 2 місяці до завершення контракту з директором;
  • не пізніше 10 робочих днів з дня дострокового припинення договору з директором або визнання попереднього конкурсу таким, що не відбувся.
Оголошення про проведення конкурсу оприлюднюється на веб-сайті засновника та на веб-сайті школи наступного робочого дня з дня прийняття рішення про проведення конкурсу.
Для проведення конкурсу засновник формує та затверджує конкурсну комісію, чисельність якої має становити від 5 до 15 осіб.
Засновник зобов’язаний забезпечити відеофіксацію та (у разі можливості) відеотрансляцію конкурсного відбору з подальшим оприлюдненням на своєму веб-сайті відеозапису впродовж одного робочого дня з дня його проведення.
Строковий трудовий договір з директором укладають на 6 років (на 2 роки для особи, яка призначається на посаду керівником).
Одна і та ж людина не може бути директором школи більше ніж 2 строки поспіль (крім тих, що у селах з однією школою).

Що можуть і не можуть робити місцеві управління освіти

Матеріал читаємо нижче або переходимо за цим гіперпосиланням.

Відповідаємо на запитання. Що можуть і не можуть робити місцеві управління освіти
9 Жовтня 2017



Володимир Бахрушин

На редакційну пошту “Нової української школи” надходить багато запитань щодо того, якими будуть функції та повноваження місцевих органів з управління закладами освіти.
У наших добірках щоп’ятниці ми шукаємо на них відповіді і коротко пояснюємо вам. Деякі питання потребують детального аналізу. Як, наприклад, сьогоднішнє.
Чи дозволяє новий закон “Про освіту” місцевим органам створювати відділи чи департаменти, які будуть тими ж самими нинішніми “районо”? Чи зможуть вони контролювати школи?
Відповідь на це запитання дає головний експерт РПР з питань освіти, радник міністра, член робочої групи з розробки закону про освіту Володимир Бахрушин.
I. Повноваження місцевих органів з управління закладами освіти
Стаття 66 нового закону про освіту.
  1. Відповідають за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на відповідній території, забезпечення доступності освіти.
  2. Планують та забезпечують розвиток мережі закладів освіти.
  3. Мають право засновувати заклади освіти, а також реорганізовувати та ліквідовувати їх.
  4. Забезпечують рівні умови для розвитку закладів освіти всіх форм власності.
  5. Забезпечують гуртожитками та/або перевезенням здобувачів профільної середньої та професійної (професійно-технічної) освіти, які навчаються не за місцем проживання (обласні ради).
  6. Закріплюють за закладами початкової та базової середньої освіти територію обслуговування (районні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад).
  7. Забезпечують та фінансують підвезення учнів і педагогічних працівників до закладів початкової та базової середньої освіти і у зворотному напрямку (у разі потреби –  транспортними засобами, пристосованими для перевезення осіб, які пересуваються на кріслах колісних).
Всі зазначені повноваження не передбачають втручання місцевих органів у внутрішню діяльність закладів освіти, але можуть передбачати отримання необхідної інформації.
Практика минулих років свідчить, що місцеві органи часто зловживають вимогами щодо надання інформації. Тому варто передбачити певні запобіжники таким зловживанням у законодавстві чи принаймні розробити методичні рекомендації для місцевих органів щодо реалізації цих повноважень. У перспективі вся інформація має бути в єдиній електронній базі, і підстави вимагати щось додаткове зникнуть.
Також можуть бути спроби місцевих органів втручатися до внутрішніх справ закладів освіти під приводом своєї відповідальності за реалізацію державної політики.
Але існує стаття 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому будь-які вимоги місцевих органів правомочні лише за умови, що вони прямо передбачені законами.
Стосовно управління освітою, це закон про освіту, а також закони про дошкільну, загальну середню, професійно-технічну і позашкільну освіту. Зокрема, якщо обмежитися законом про освіту, то для того, щоб місцеві органи могли відповідати за реалізацію державної політики, закон надає їм повноваження, передбачені у п. 2–7.
Таким чином місцеві органи як органи управління освітою не мають ніяких повноважень з безпосереднього управління закладами освіти. Тому вони не можуть делегувати такі повноваження будь-кому, зокрема, обласним, районним відділам освіти.
Натомість, місцеві органи мають обов’язок забезпечувати розвиток мережі закладів освіти, доступність освіти, підвезення учнів.
Для цього вони можуть створювати відповідні структурні підрозділи. Але ці підрозділи мають не управляти закладами, а забезпечувати їх діяльність. Тобто виконувати для них сервісні функції.
Також вони можуть виконувати функції збору і аналізу статистичної інформації, прогнозування, планування (на рівні відповідної території) тощо. Тобто виконувати підготовчу аналітичну роботу для прийняття рішень відповідними місцевими органами.
II. Місцеві органи також можуть бути засновниками закладів освіти. Повноваження засновників (однакові для всіх – КМУ, місцевих органів, фізичних та юридичних осіб) визначає стаття 25. Відповідно до неї:
Засновник закладу освіти або уповноважена ним особа:
  1. затверджує установчі документи закладу освіти, їх нову редакцію та зміни до них;
  2. укладає та розриває трудовий договір (контракт) з керівником закладу освіти у порядку, встановленому законодавством та установчими документами закладу освіти;
  3. затверджує кошторис та приймає фінансовий звіт закладу освіти у випадках та порядку, визначених законодавством;
  4. здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю, дотриманням установчих документів закладу освіти, а також за недопущенням привілеїв чи обмежень за різними ознаками;
  5. забезпечує створення у закладі освіти інклюзивного освітнього середовища, універсального дизайну та розумного пристосування;
  6. реалізує інші права, передбачені законодавством та установчими документами закладу освіти.
Звідси випливає, що засновник не має повноважень втручатися в освітню діяльність, вирішення питань організації освітнього процесу, кадрові питання (крім призначення та звільнення керівника закладу).
Часто в обговореннях висловлюється думка, що саме під уповноваженою особою і маються на увазі відділи освіти. Насправді це не так.
Закон визначає коло можливих уповноважених осіб. Насамперед, це МОН та інші центральні органи виконавчої влади, які можуть бути уповноважені Кабінетом міністрів на виконання окремих функцій засновника державних закладів (статті 64, 65). По-друге, це може стосуватися права засновника приватного закладу створити уповноважений орган.
Право місцевих органів створювати додаткові “уповноважені органи” є сумнівним, оскільки таке їхнє повноваження законом не передбачено. Може виникнути ідея, що в цьому випадку на них можна не поширювати дію статті 19 Конституції, оскільки це стосується їх повноважень як засновника, а не як органу влади чи місцевого самоврядування. Але і в цьому випадку вони можуть передати такому органу лише ті повноваження, які їм самим надано законом.
Враховуючи статтю 19 Конституції, сумнівною є також можливість розширення повноважень місцевих органів як засновників через законодавство чи установчі  документи.
Під законодавством тут можуть розумітися лише інші закони. Зокрема спеціальні закони про освіту, Цивільний кодекс й т.п. Розширення повноважень установчими документами буде прямим порушенням Конституції.
III. За новим законом місцеві органи влади та самоврядування, а також створені ними органи управління освітою (якщо вони будуть створені) позбавляються таких повноважень, які вони мали за попереднім законом про освіту (стаття 14 закону про освіту, стаття 37.3 закону про загальну середню освіту, стаття 19.2 закону про дошкільну освіту):
  1. Організація обліку дітей дошкільного та шкільного віку (тепер вони самі мають здійснювати цей облік стаття 66.2).
  2. Контроль виконання вимог щодо навчання дітей у навчальних закладах.
  3. Управління навчальними закладами, що є комунальною власністю.
  4. Координація дій педагогічних, виробничих колективів, сім”ї, громадськості з питань навчання і виховання дітей.
  5. Контроль за дотриманням вимог щодо змісту, рівня і обсягу освіти.
  6. Участь у розробленні та реалізації варіативної складової змісту загальної середньої освіти.
  7. Добір, призначення на посаду та звільнення з посади педагогічних працівників державних і комунальних дошкільних, загальноосвітніх навчальних закладів (залишилося лише стосовно керівників закладів освіти).
  8. Контролюють додержання вимог законів та інших нормативно-правових актів у сфері дошкільної освіти, обов’язкове виконання Базового компонента дошкільної освіти всіма дошкільними навчальними закладами (передано до повноважень ЦОВВ із забезпечення якості освіти)
  9.  Ліцензування приватних закладів освіти, юридичних і фізичних осіб на право надання освітніх послуг (Стаття 63 нового закону містить норму, за якою КМУ визначає органи ліцензування закладів дошкільної та загальної середньої освіти. Це відповідає закону про ліцензування видів господарської діяльності, але не узгоджується з нормою статті 19 Конституції, за якою повноваження всіх можливих органів ліцензування мають визначатися законом).
IV. Підсумовуючи: законодавство не передбачає і не заважає місцевим органам створювати відділи, департаменти чи інші структурні підрозділи, що будуть опікуватися проблемами розвитку освіти у відповідних областях, районах, містах тощо.
Але ці підрозділи не будуть мати повноважень втручатися в освітню, кадрову, організаційну роботу закладів освіти, крім, можливо, закладів позашкільної освіти. Для останніх частина 6 статті 10, що регулює повноваження місцевих органів істотно не змінилася.
Володимир Бахрушин, член Національної команди експертів з реформування вищої освіти, головний експерт з питань освіти Реанімаційного пакету реформ

Реформа освіти. Про вчителя.

Матеріал читаємо нижче або за цим гіперпосиланням.


Сучасні учні чекати поетапного впровадження масштабної реформи вже не можуть

Кваліфікація вчителя - найбільший виклик, - Гриневич
      Знання чи вміння їх застосовувати? На що робити наголос у сучасній шкільній освіті, особливо враховуючи те, скільки нових знань щорічно, щоденно з'являється в інформаційному просторі? Про зміни у програмах середньої школи, мотивацію вчителів працювати по-новому, а студентів навчатися, «Укрінформ» спілкувався з міністром освіти Лілією Гриневич.
      Ліліє Михайлівно, за минулий рік відбулися зміни, зокрема, в початковій школі оновили програми. Також з наступного навчального року запроваджується 12-річна школа. Чого очікувати далі, які зміни будуть у школі ще?
Перш за все, у нас є зараз є два головні завдання. Стратегічне завдання - впровадження реформи Нова українська школа, в перший клас якої діти підуть у 2018 році. Це потребує створення нового Держстандарту спочатку для початкової, а потім для базової та старшої школи.
Він створюватиметься з огляду на компетентністний підхід та нові методики навчання. Тобто школа даватиме дітям не лише знання, а також стійкі вміння і ставлення, цінності, що потребує зовсім іншого підходу до формування змісту освіти. Після того, як буде написано та затверджено новий Держстандарт, на його основі формуватимуться типові навчальні плани і, звісно, нові навчальні програми.
Але відкритим залишається питання, як покращити умови навчання тим дітям, які зараз навчаються в школі. І тому не менш важливе завдання - оновлення чинних шкільних програм. Очевидно, що зміст освіти, який ми сьогодні маємо в школі, і традиції навчання вже не влаштовують сучасних дітей, і чекати поетапного впровадження масштабної реформи вони не можуть.
Саме тому в 2016 році ми оновили навчальні програми початкової школи. Зараз, окрім роботи над новим Держстандартом, ми працюємо над оновленням програм базової та старшої школи в межах чинного Держстандарту. Зараз ми не можемо зробити якісь дуже вагомі зміни, але навіть ті зміни, які відбуватимуться, стимулюватимуть вчителів використовувати компетентнісний підхід. Що не менш важливо, ми наповнюємо ці програми якісно новим змістом навчання.
      Які це зміни, та як вони відбуватимуться?
Оновлення навчальних програм для початкової школи - 1-4 класів - відбувалося влітку 2016 року. Їх обговорювали відкрито, на платформі EdEra, де свої пропозиції могли внести всі бажаючі. До процесу було залучено не лише фахівців, наприклад, Академії педагогічних наук, а й і вчителів-практиків, які мають досвід та розуміють, наскільки програми є застарілими. Добру волю та ініціативу проявили навіть батьки, які влітку, у мертвий сезон, ділилися своїми пропозиціями до програм.
Сьогодні знання дуже швидко помножуються, і шукати їх стає все легше. Дітей треба навчити правильно шукати інформацію, навчити, як відрізняти надійне джерело інформації від ненадійного, критично мислити і, що не менш важливо, дати їм основне ядро знань і уміння їх застосовувати.
Саме тому при оновленні програм початкової школи нам важливо було вивільнити час, власне, для формування більш стійких базових умінь. Наприклад, знання таблички множення та вміння користуватися нею для вирішення реальних життєвих завдань.
Ми дали можливість вчителям самим вирішувати, з огляду на специфіку їхнього класу, скільки часу їм треба виділяти на ту чи іншу тему. Також вони самостійно можуть приймати рішення, які твори будуть читати діти. Адже для того щоб дитина полюбила читати, її треба ознайомити з цікавими текстами, які вона зрозуміє, які суголосні сучасному світосприйняттю дитини.
До цього часу в шкільній програмі, як правило, використовували твори з минулого століття, саме ними сповнені підручники та шкільні бібліотеки. У зв'язку з цим ми вирішили підтримати оновлення програм 1-4 класу і видати Хрестоматію сучасної української дитячої літератури. Завдяки їй твори сучасних українських письменників стануть доступні для всіх українських дітей.
На платформі ЕdЕrа ми також виклали короткі відео-уроки для вчителів, щоб дати їм наочний приклад нових методик компетентісного навчання. Наприклад, розміщено поради, як навчити дитину писати есе, різні способи навчити школярів писати осмислено та з радістю.
Основний виклик зараз - оновлення програм базової школи (5-9 класів). Робитиметься це за схожою процедурою - ми вже готуємося до розміщення на EdEra чинних програм та очікуємо зауважень до них.
      Що саме планується обговорити стосовно цих програм?
При оновлені програм для 5-9 класу ми маємо три основні мети. Перша мета - це синхронізувати вивчення навчального матеріалу. У теперішніх навчальних програмах є колізії, коли, наприклад, матеріал з математики, необхідний для вивчення теми з фізики, діти ще не встигли пройти. Таких речей не може бути.
Друге, переглянути програми на предмет зайвого теоретичного матеріалу.
І третє, але, мабуть, найголовніше, ми повинні наповнити ці навчальні програми оновленим компетентнісним змістом.
      Що мається на увазі?
Ми хочемо інтегрувати у навчальні програми так звані наскрізні теми, які, власне, спрямовані на формування ключових компетентностей і необхідних для дитини умінь. Наприклад, громадянська компетентність. Нам потрібно виховувати відповідальних громадян, але запроваджувати для цього новий предмет - це лише зайвий раз перевантажувати наших дітей. Натомість через чинні предмети можна формувати таку громадянську компетентність, даючи відповідні тексти для занять з української літератури чи навчальні матеріали з історії.
Інший приклад - фінансова грамотність. Вже розроблено навчальні матеріали для дітей всіх вікових категорій з фінансової грамотності, які можна інтегрувати і вивчати під час уроків математики, літератури тощо.
Таким чином, наше завдання - оновити програми, супроводжуючи їх новими навчальними матеріалами, які будуть викладені в електронному вигляді, і якими зможуть користуватися батьки, вчителі і діти.
      Ми говоримо про формування компетентностей, а як же бути саме з базовими знаннями з таких предметів як, наприклад, фізика, хімія, біологія? Ми ж повинні дати дитині якесь уявлення про те, як влаштований оточуючий світ.
Неможливо сформувати компетентності без того, щоб дати дитині ядро знань та уміння, необхідні для оволодіння цими компетентностями. Наприклад, фінансова грамотність передбачає, що людина добре знає математику.
Тобто це міф, що орієнтація школи на здобуття компетентностей означає, що в ній не буде знань. Компетентність - це більше, ніж знання, вона включає знання, формування стійких вмінь їх використовувати, а також формування ставлень до певних проблем.
Ми не можемо дати дитині абсолютно всі знання за час навчання в школі, тим більше, що ці знання сьогодні весь час помножуються і збільшуються. Сучасній дитині потрібно розказати, як шукати додаткові знання і як ними послуговуватися, як їх використовувати для вирішення власних чи професійних завдань.
Зараз у нас класична школа знань, але це не допомагає нам, на жаль, підвищити якість природничо-математичної освіти. І криза, власне, в тому й полягає, що лише оцим знаннєвим способом передачі знань ми вже не вирішуємо проблему якості освіти. Нам необхідно сьогодні покращити методологію вивчення математики, фізики, хімії, біології, осучаснити сам зміст освіти, тому що ці науки розвиваються і пішли вперед.
Зараз в підручниках дуже багато інформації, вона примножуються, і кожен раз в підручники і програми додається щось нове. І ми бачимо, що діти почали випадати із навчання. Ось пропустив щось, і вже не може надолужити прогалину, наприклад, з фізики чи хімії, і не може рухатися далі. Так діти втрачають інтерес до навчання.
У тому числі у зв'язку з великим обсягом тих знань та умінь, які діти повинні отримати за час здобуття загальної середньої освіти, ми і мусимо видовжувати час навчання до 12 років. Це теж один з компонентів нової української школи.
Для мене є пріоритетом так звана STEAM-освіта, що включає природничо-математичну освіту. Саме ці предмети формують інноваційне мислення, а сьогодні інноваційне мислення потрібне і гуманітаріям. Тому що вміти кожну проблему розкласти таким чином, аби послідовними кроками розв'язати її чи у особистому житті, чи в будь-якій професії, потрібно кожній людині.
      Для старшої школи зміни в навчальних планах і програмах які пропонуються? Громадськість може долучитися до цього процесу?
Зараз ми обговорюємо пропозиції до нових навчальних планів для 10-11 класів. Вони мають вступати в дію з 2018 року, долучитися до їх обговорення можна на сайті Міністерства.
Потрібно розуміти, що 10-11 класи - це вже профільна школа. Діти, як правило, на цей момент вже визначились, чи вони гуманітарії, чи вони будуть іти, наприклад, в природничо-математичну освіту. Останні два роки в школі дітям мають дати можливість сконцентруватися на тих предметах, які їм необхідні для продовження своєї освіти, а не на 19 предметах в однаковому обсязі.
У всьому світі для того, щоб людина могла розвивати свою індивідуальність, їй дають можливість вибору. І в цьому навчальному плані ми постаралися 40% годин віддати на вибір школі, коли школа формує профілі, і діти, відповідно до свого профілю, можуть поглиблено вивчати ті предмети, які їм потрібні. Наприклад, коли ми говоримо про викладання природничих предметів для гуманітаріїв, ми пропонуємо мати не по одній чи півтори години фізики, хімії і біології раз у тиждень, або через тиждень.
У такому випадку у всьому світі йдуть шляхом інтегрованого курсу природничих наук - фізика, хімія, біологія. Цей крок дозволяє сформувати у дитини цілісну картину світу. Наприклад, коли вивчають тему про ДНК, то це означає, що тут є знання і з біології, і з хімії, і ці знання можуть бути інтегровані.
У нас збереглася культура окремих предметів - фізика, хімія і біологія, і ми пропонуємо інтегрований курс запроваджувати в 10-11 класі тільки для гуманітаріїв. Натомість, всі школи будуть мати право обрати вищезазначені предмети в курсі профільних, як окремі дисципліни, і вивчати їх значно більшу кількість годин.
До речі, у більшості країн з найкращими освітніми системами, які мають найкращі результати в міжнародних порівняльних дослідженнях, зокрема в PISA, де якраз тестується і математична грамотність, і природнича грамотність, там запроваджено інтегровані курси.
      Хто має викладати такий інтегрований курс?
Цей курс потрібно розробити, і він повинен отримати підручник і вчителя, який здатний його читати. Тому на перехідний період цей курс буде розбиватися між вчителями і вони спільно його викладатимуть.
Для нас такі зміни - складне завдання, зараз ми обговорюємо варіант, що спочатку проведемо пілотний проект викладання цього курсу, і лише потім запровадимо його в школах по всій Україні.
Я хочу зазначити, що цей проект навчального плану - це лише проект, який знаходиться на громадському обговоренні до 30 січня. Ми отримаємо зворотну реакцію від академічної спільноти, від вчителів, від батьків і тоді лише будемо приймати остаточне рішення. У будь-якому випадку ми не можемо ховати голову в пісок від тих проблем, які маємо сьогодні.
А сьогодні ми маємо ситуацію, коли дитина, яка навчається за гуманітарним профілем, в результаті такого обрізаного, попредметного викладання фізики, хімії і біології, на які виділяється дуже мало часу, має фрагментовану природничу картину світу. Більше того, вона отримує знеохочення до вивчення цих предметів.
Наше завдання - покращити якість природничо-математичної освіти. Тому ми повинні і для гуманітаріїв зробити її такою, щоб вони мали якісне ядро знань в цій сфері.
Я зацікавлена в тому, щоб у нас створилася, власне, така спільнота, куди будуть входити не тільки науковці з Академії педагогічних наук, а творчі вчителі, іноватори, ті, хто розуміє цю проблему. І я сподіваюся, що до 2018 року, або вже навіть в другій половині 2017 року ми представимо такий модельний курс.
      Якщо ми так масштабно все змінюємо в середній школі, то відповідно і фахівці, які будуть працювати в новій школі, повинні мати інший рівень підготовки.
Кваліфікація сьогоднішнього вчителя - найбільший виклик для нас. Ми зараз працюємо над концепцією нової педагогічної освіти, і це дуже важливо, адже нам потрібно змінити підходи до підготовки вчителів. Однак, не менш важливим є якісна мотивація педагогів. Цього року ми пішли на важливий крок - збільшення заробітної плати вчителів на 50%. Окрім цього, ми також збільшили стипендії для майбутніх вчителів, власне з природничо-математичних спеціальностей для того, щоб туди привести кращих абітурієнтів. Чи цього достатньо? Звичайно, що недостатньо, це лише перші кроки.
Далі на нас чекатимуть серйозніші виклики. У 2018 році починає працювати з 1 класу нова українська школа, для якої нам потрібно створити новий Держстандарт, а вчителі мають засвоїти нові методики.
Це означає, що ми за час, який у нас залишився до початку навчального 2018-19 року, маємо пропустити через систему підвищення кваліфікації всіх вчителів, які візьмуть 1 клас початкової школи у 2018-му. Тобто потрібно цей курс підвищення кваліфікації розробити, провести роботу з обласними інститутами післядипломної освіти, і лише після цього там зможуть навчатися вчителі.
Нова українська школа, як політична пропозиція, була затверджена Кабінетом Міністрів. Зараз ми працюємо над детальним планом запровадження концепції нової української школи. Детальний план буде оприлюднений орієнтовно наприкінці лютого - у березні. Викликів є дуже багато.
      Якою, на вашу думку, має бути зарплата вчителя?
Наша позиція визначена у проекті закону «Про освіту», який проголосований Верховною Радою в першому читанні: посадовий оклад педагогічного працівника має бути на рівні трьох мінімальних заробітних плат. З такою зарплатою вчитель одразу потрапляє у середній клас. Питання в тому, як це буде забезпечуватися Державним бюджетом. Вже те, що ми підвищили рівень оплати праці вчителів на два тарифні розряди - було досить складним кроком. Важко переконати всіх, чому з усіх бюджетників зарплату потрібно підвищити тільки вчителям. Але всі розуміють, що стан українського педагога настільки погіршився, що всі погодилися з нашою пропозицією.
Вчитель в усіх розвинутих країнах не є на вищому ступені середнього класу, але завжди потрапляє в середній клас. І тоді, звичайно, це професія, якою людина може забезпечити гідний рівень життя своїй родині.
      Можливо, справа не тільки у зарплаті? У регіонах, куди б могли поїхати молоді спеціалісти, могли б запропонувати житло чи якийсь соцпакет?
Так, це дуже важке питання. Ви кажете, що мотивувати сільських вчителів житлом... У нас сьогодні проблема і в містах. Погляньте, сьогодні у Києві нам катастрофічно не вистачає вчителів. І я не бачу іншого рецепту для вирішення цієї проблеми, зокрема для київської влади - як будівництво, принаймні гуртожитків для учителів. Тому що люди, які готові працювати за таку заробітну плату, можуть приїхати до Києва. Але тоді їм треба мати, де жити. Бо вони оплатити квартиру із цієї заробітної плати не можуть, не кажучи про те, щоб купити власне житло.
Шлях тільки один - підвищувати заробітну плату, так, як ми це виписали у законі, а також будувати службове житло для вчителів. Тобто на час роботи вчитель точно знатиме, що матиме гарантоване житло.
      Як щодо анонсованої кілька разів добровільної сертифікації вчителів? Хто буде розробляти ці програми, яким чином відбуватиметься ця сертифікація?
У нас є так звана атестація. Кожні п'ять років її проходять всі вчителі. Вона залишається. Але нам для реформи потрібні агенти змін. А такими агентами змін є, в першу чергу, самі вчителі.
Що б ми з вами не написали в стандартах, які б ми не робили відкриті платформи чи підручники, якщо вчитель не зможе оволодіти цими методиками, зміни не торкнуться дітей. Тому ідея полягає в тому, щоб мотивувати найкращих учителів, які володіють цими методиками і спонукати їх ділитися цим досвідом зі своїми колегами.
Вчителі, які будуть відчувати, що вони готові до змін і оволоділи необхідними методиками, мають це довести на добровільній сертифікації. Якщо вони її пройдуть - отримуватимуть надбавку, але їхня додаткова функція полягатиме в тому, що вони повинні будуть ділитися своїм досвідом з колегами.
Сертифікація - це положення нового закону «Про освіту», який ще не прийнято. Тому питання добровільної сертифікації виникне лише після його прийняття. Ті з вчителів, хто пройде добровільну зовнішню сертифікацію, будуть отримувати надбавку 20% до заробітної платні.
      Чи можливо запровадити в школі принцип «гроші за дитиною», як це було зроблено при вступі до вишів, коли більше фінансування йде в той виш, який обрали найбільше абітурієнтів, що вступили на бюджет?
Зараз ми розподіляємо освітню субвенцію за кількістю дітей у школах. Тобто до органів місцевого самоврядування кошти надходять саме за цим принципом. На місцях додають свої кошти, і далі цей розподіл - завдання місцевих органів влади.
Потрібно розуміти, що вартість навчання дитини у сільській малокомплектній школі значно вища, за вартість навчання у міській школі. Ми маємо 60% шкіл у селі. Якщо уніфікувати суму, що виділяється на навчання кожної дитини, малі школи не зможуть функціонувати взагалі.
Тому ми принцип «гроші за дитиною» застосовуємо тільки до дітей з особливими потребами, які ідуть на інклюзивне навчання. Цього року ми вперше дали субвенцію на таке інклюзивне навчання у розмірі понад 200 млн грн, і працюємо зараз над порядком її розподілу. І саме там будуть гроші іти за конкретною дитиною.
У законі «Про освіту», який розглядає парламент, пропонується, щоб такий принцип також застосовувався для приватної освіти. Сьогодні діти, яких батьки віддають до системи приватної освіти, фактично не отримують жодної державної підтримки. Але їхні батьки теж сплачують податки, і зважаючи на те, що ці діти здобувають загально-середню освіту, яка має підтримуватися державою, буде правильним, якщо цей принцип буде застосуватися і тут. В усіх цивілізованих країнах є якась мінімальна державна підтримка для цього сектору, яка іде за дитиною.
Звичайно, мають бути чіткі критерії, зокрема плата за навчання в таких закладах не може бути захмарною. У школи, де оплата за навчання може становити 1 000 євро, кошти іти не будуть. Натомість у нас в приватній освіті є багато навчальних закладів, які мають доволі помірну оплату і могли б залучити більшу кількість дітей, зокрема тих, які потребують особливих підходів. Це діти з особливими потребами, діти, які мають певні проблеми з самим навчанням, потребують більш індивідуалізованого підходу.
      Зараз уряд підвищив розмір академічної стипендії студентам. Наприклад, якщо студент, який отримує соціальну стипендію, але демонструє і гарні академічні здобутки, то на яку зі стипендій має право претендувати - соціальну чи академічну?
У випадку, якщо цей студент сирота, він може отримувати і соціальну, і академічну стипендію одночасно. Усі інші категорії, які отримують соціальну стипендію, якщо вони отримують право на академічну, мають вибрати, яку стипендію отримувати. Справа в тому, що зараз академічна стипендія вища, ніж соціальна. І якщо ти заробив академічну стипендію своїми успіхами в навчанні, то логічніше отримувати її.
Академічна стипендія складає 1 100 гривень. Але є перелік спеціальностей технічних, природничо-математичних, куди нам власне треба залучити абітурієнтів і мотивувати їх вчитися, там академічна стипендія буде становити 1 400 гривень.
Студенти, які посядуть найкращі позиції в рейтингу, отримуватимуть підвищену стипендію - 1 600 гривень. А на природничо-математичних спеціальностях, про які я зазначала раніше, - 2036 гривень. Це перший крок до реалізації нашого положення, яке ми закладали у закон «Про вищу освіту», а саме про те, що стипендія має бути на рівні прожиткового мінімуму.
      Нарахування стипендій буде відбуватися з урахуванням певних критеріїв. Це положення вступило в силу з 1 січня. Але в різних вишах час зимової сесії може відрізнятися. Як це впливає на порядок нарахування?
По-перше, нова стипендія може нараховуватися тільки за результатами нової сесії. Це означає, що якщо сесія відбулася в грудні, то у січні будуть вже підвищені стипендії. Якщо сесія проходить у січні, то зрозуміло, що за цей місяць ті, хто має на право на стипендію, отримають їх у попередньому розмірі. А за новими правилами отримають її вже у лютому.
По-друге, ми розуміємо, що зараз не всі вищі навчальні заклади готові до того, щоб так швидко напрацювати спільно зі студентами всі правила рейтингування. Тому ми залишаємо їм можливість після цієї сесії визначати рейтинг, наприклад, виключно за середнім балом, без додаткових критеріїв. Там, де встигли узгодити додаткові критерії, затвердили та погодили зі студентами, будь ласка, там вони можуть запускати нові правила.
      А ці критерії університети будуть встановлювати самостійно?
Так, критерії встановлюють самі виші, вчена рада за обов'язковим погодженням з органами студентського самоврядування. Ми визначили лише базовий принцип: 90% ваги - це середній бал по екзаменаційній сесії, а 10% - інші критерії, визначені вишем. Це може бути участь у громадському житті, у студентському самоврядуванні, у науковій роботі, спортивні досягнення, тобто кожен вищий навчальний заклад визначає чітко ці критерії і повинен застосовувати їх до всіх студентів однаково.
      Наталія Молчанова, оригінал на сайті Укрінформ.