Повернутись до звичного вигляду


Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Educational Era

Педагогічна преса

Управління освіти та науки Рівненської ОДА

Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти (РОІППО)

Освітній навігатор

Рівненська МАН

Stats

Зовнішнє незалежне оцінювання, експертиза якості освіти, моніторинг якості освіти - Повідомлення з тегом "новий закон про освіту"

  • Архів

    «   Червень 2019   »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
              1 2
    3 4 5 6 7 8 9
    10 11 12 13 14 15 16
    17 18 19 20 21 22 23
    24 25 26 27 28 29 30
                 

Як МОН планує змінити освіту в школі

Матеріал читаємо нижче або переходимо за цим гіперпосиланням.

Як МОН планує змінити освіту в школі


      Міністерство освіти та науки України винесло на громадське обговорення проект закону «Про повну загальну середню освіту». Документ визначає правила вступу дитини у школу, забороняє будь-які платні заходи під час освітнього процесу та визначає тривалість навчання у школі та скільки повинен тривати урок для кожного класу. «Українська правда. Життя» розповідає про частину новацій, які чекають на українців у разі ухвалення законопроекту.
Так документ визначає, що є три рівні повної загальної середньої освіти: початкова (перші 4 роки в школі), базова (ще 5 років у школі) та профільна (ще три роки).
Є різні форми, за якими можна отримати повну загальну середню освіту.
Це: очна (денна), дистанційна, мережева, сімейна (домашня), індивідуальна, у тому числі екстернатна, а також вечірня (на рівнях базової та профільної середньої освіти).
Профільну середню освіту можна здобути за академічним або професійним спрямуванням.
Вступ до школи
Кожна дитина має право здобувати початкову та базову середню освіту в найбільш доступному та наближеному до місця її проживання закладі освіти (його структурному підрозділі).
Якщо ви живете на території обслуговування, за якою закріплена школа, ви маєте право здобути там початкову та базову середню освіту (якщо це не приватна школа). Але можете обрати й інший освітній заклад.
Щоб правильно та ефективно розподілити території і школи, які до них прикріплять, місцева влада має вести облік дітей дошкільного та шкільного віку, враховувати спроможність кожної школи і демографічну ситуацію на цій території.
І, якщо треба, створити додаткові класи.
У школі має бути стільки перших класів, щоб початкову освіту могли отримати всі діти, які живуть на території обслуговування школи.
Обов’язково мають дотримуватися вимоги щодо наповнюваності класів.
До початкової школи мають зараховувати без конкурсу, крім закладів спеціалізованої освіти і приватних шкіл.
Дітей з території обслуговування школи, тих, які мають у ній братів чи сестер, а також дітей працівників цього закладу освіти зараховують для здобуття базової середньої освіти без конкурсу.
У старшу та профільну школу в МОН пропонують зараховувати на підставі річного оцінювання результатів навчання та державної підсумкової атестації.
Зараховувати дітей до школи можна за конкурсом за умови, якщо це не порушує право учнів, які отримали в цій школі початкову освіту, продовжувати навчання в ній. А також за умови, що кількість поданих заяв про зарахування перевищує загальну кількість вільних місць у класах.
А от щоб вступити до школи для здобуття профільної середньої освіти (академічного або професійного спрямування), потрібно буде пройти конкурс.
Територія обслуговування може не закріплюватися за:
  • ліцеями, що забезпечують здобуття виключно профільної середньої освіти, та іншими закладами освіти, що забезпечують здобуття профільної середньої освіти;
  • державними, приватними і корпоративними закладами освіти;
  • закладами спеціалізованої освіти;
  • спеціальними закладами загальної середньої освіти.
Освітній процес
Освіту у початковій та базовій середній школі організують за такими циклами:
  • перший цикл початкової освіти – адаптаційно-ігровий (1-2 класи);
  • другий цикл початкової освіти – основний (3-4 класи);
  • перший цикл базової загальної середньої освіти – адаптаційний (5-6 класи);
  • другий цикл базової загальної середньої освіти – базове предметне навчання (7-9 класи).
Скільки триватиме навчання у школі
Учні повинні розпочинати навчання у День знань – 1 вересня. А закінчувати не пізніше 1 липня наступного року.
Якщо 1 вересня припадає на вихідний, навчальний рік розпочинається у перший за ним робочий день.
Тривалість навчального року має складати:
  • у початковій школі (1-4 класах) – не менше 720 навчальних годин;
  • у гімназії (5-9 класах) – не менше 890 навчальних годин;
  • у ліцеї (10-12 класах) – не менше 1110 навчальних годин.
Тривалість навчального року для осіб з особливими освітніми потребами може бути подовжена відповідно до індивідуальної програми розвитку дитини.
Структура та тривалість навчального року, навчального тижня, дня, занять, відпочинку між ними, форми організації освітнього процесу визначаються педрадою школи.
Скільки має тривати урок
  • «первачків» не можна вчити в класі без перерви більше 35 хвилин.
  • 2-4 класи не можна тримати довше 40 хвилин;
  • 5-12 класи – не довше 45 хвилин.
Учні повинні мати не менше 30 календарних днів канікул.
Скільки учнів може бути в класі

У класах має бути не менше 5 учнів та не більше 30.
Якщо учнів замало для утворення класу, вони можуть продовжити навчання у своїй школі за однією з інших (крім очної) форм здобуття повної загальної середньої освіти або в іншій школі.
Розподіляє учнів одного року та наповнюваність класів директор самостійно або визначає порядок цього розподілу.
Щоб краще вчити окремі предмети, клас можуть ділити на групи від 8 до 15 дітей.
А якщо є фінансування, можна розбивати клас і на групи з меншою кількістю дітей.
За письмовими зверненнями батьків учнів директор школи вирішує, чи треба створити групи подовженого дня. Ці групи фінансує засновник школи або їх оплачують за інші кошти, не заборонені законодавством.
Щоб краще організувати навчальний процес, школи можуть формувати класи чи групи.
Наприклад, на класи з поглибленим вивченням окремих предметів, а також спеціальні та інклюзивні класи для організації та забезпечення якісного навчання дітей з особливими освітніми потребами тощо.
Якщо дитина захворіла та опинилася на стаціонарному лікуванні у медзакладі, тоді право на освіту їй має забезпечити або школа, на території обслуговування якої розташована лікаря, або інша школа за вибором дитини чи її батьків та погодженням з адміністрацією закладу.
Тоді визначають форму здобуття освіти, затверджують індивідуальний навчальний план чи визначають інший найбільш сприятливий для дитини спосіб здобуття освіти.
Якщо учень чи вчитель живе в селі більш ніж за 3 км від школи, то місцева влада має забезпечити підвезення їх до школи з попередньо визначеними зупинками.
Возити до школи мають шкільним автобусом або іншим транспортом чи регулярним перевезенням за кошти місцевих бюджетів.
Діти з особливими освітніми потребами та діти з інвалідністю, які за станом здоров’я не можуть бути у школі та здобувати освіту у формах здобуття повної загальної середньої освіти у закладах загальної середньої освіти, забезпечуються педагогічним патронажем.
Як оцінювати учнів

Школа може обрати свою форму оцінювання поточних та семестрових досягнень учнів.
Хоче – може використовувати 12-бальну шкалу. Хоче – може створити власну систему оцінювання.
Річне оцінювання та державна підсумкова атестація здійснюються за 12-бальною шкалою та відображаються у свідоцтві, яке видають учневі щороку.
Якщо школа вибере іншу систему оцінювання, не 12-бальну, то вона має створити правила переведення потім своєї системи у цю.
Освітню програму школи схвалює її педрада та затверджує директор.
Школа має право акредитувати освітню програму, розроблену іншими юридичними та/або фізичними особами. Її має затвердити МОН, щоб підтвердити, що програма може навчити учнів так, щоб вони виконали Держстандарт.
Освітня програма державного та комунального закладу освіти не може реалізовуватися чи забезпечуватися (повністю або частково) за кошти батьків та/або учнів.
Заборона платних послуг в освітньому процесі

Документ забороняє дискримінацію у школі.
Жодну дитину не можуть утискати, її не можна обмежувати чи привілеювати в освітньому процесі.
Дитину не мають права обмежувати в праві брати участь у заходах, які проводять у школі, тільки через те, чи дала вона чи ні благодійну допомогу закладу освіти.
Під час освітнього процесу у державних і комунальних закладах освіти не мають права проводити будь-які платні заходи (екскурсії, майстер-класи, тренінги тощо) чи надаватися інші платні послуги.
При обчисленні заробітної плати тривалість навчальної години становить у перших класах – 35 хвилин, других – четвертих класах – 40 хвилин, п’ятих – дванадцятих класах – 45 хвилин.
Мова у школі
      Стаття 5 визначає, що мовою освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти є державна мова. Тобто українська.
Тому кожен випускник школи повинен вільно розмовляти українською.
Нацменшинам та корінним народам гарантують право вивчати мову свого народу або нацменшини в комунальних і корпоративних закладах загальної середньої освіти або через національні культурні товариства.
Вони мають право на освіту мовою свого корінного народу чи нацменшини поряд з державною мовою.
Такі учні здобувають початкову освіту українською мовою в обсязі не менше 10% річного обсягу навчального часу з поступовим збільшенням до 20%.
Національні меншини, мови яких є офіційними мовами Європейського Союзу і хочуть отримати своє право на освіту в українській школі, мають отримати:
  • базову середню освіту державною мовою в обсязі не менше 20% річного обсягу навчального часу у 5 класі з щорічним збільшенням такого обсягу (не менше 40 відсотків у 9 класі)
  • профільну середню освіту державною мовою в обсязі не менше 60% річного обсягу навчального часу.
Діти з інших національних меншин здобувають базову та профільну середню освіту державною мовою в обсязі не менше 80% річного обсягу навчального часу.
Перелік предметів для вивчення державною мовою і мовою нацменшини визначається освітньою програмою закладу освіти за вимогами Держстандартів та з урахуванням особливостей мовного середовища.
Дітям, які хочуть вчитися мовою свого корінного народу чи нацменшини, відкриють окремі класи з навчанням своєю мовою поряд з державною. Це не поширюється на класи з навчанням українською мовою.
Дітей з порушенням слуху повинні забезпечити українською жестовою мовою та забезпечити їм вивчення української жестової мови.
Освітні програми шкіл можуть передбачати викладання одного чи декількох предметів поряд з державною мовою англійською чи іншою офіційною мовою Європейського Союзу.
Приватні заклади освіти можуть вільно вибирати мову навчання (крім закладів, що отримують публічні кошти), але вони мають навчити своїх учнів вільно володіти українською мовою відповідно до Держстандартів.
Права учнів
Учнів заборонено залучати до участі в заходах воєнізованих формувань, політичних партій (об’єднань), релігійних організацій.
Учням можуть соціально та матеріально допомагати за кошти державного та місцевого бюджетів, коштів юридичних та/або фізичних осіб, інших джерел, не заборонених законодавством.
Місцева влада може забезпечувати пільговий проїзд учнів до школи і додому. Місцева влада сама визначає, скільки вона готова на це витратити.
Місцева влада має забезпечувати безкоштовним харчуванням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, дітей, які перебувають під соціальним супроводом або у складних життєвих обставинах, та учнів 1-4 класів із сімей, які отримують допомогу відповідно до закону «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям».
Документ також передбачає, що медзаклад разом з органами управління освітою щорічно мають безкоштовно оглядати учнів, проводити лікувально-профілактичні заходи у всіх школах.
Відповідальність за організацію харчування учнів у школі, за дотримання в них усіх вимог, в тому числі санітарно-гігієнічних, несуть засновники та директор школи.
Контролювати якість харчування учнів мають органи охорони здоров’я.
Права та обов’язки батьків учнів
Якщо батьки злісно ухиляються від виконання своїх обов’язків, щоб діти здобули повню загальну середню освіту, це може бути підставою позбавити їх батьківських прав.
Батьки за власною ініціативою та на добровільних засадах можуть надавати закладу освіти благодійну допомогу відповідно до законодавства про благодійну діяльність та благодійні організації.
Хто може бути директором школи і які його обов’язки
Директором школи може стати громадянин України, який вільно знає українську, має вищу освіту не нижче магістра, не менше трьох років педагогічного та/або науково-педагогічного стажу, організаторські здібності, фізичний і психічний стан, що не перешкоджає виконанню професійних обов’язків.
Директора обирають за конкурсом (це може не стосуватися приватних шкіл).
Його оголошують засновник або уповноважений ним орган:
  • одразу, коли вирішили створити школу;
  • не менше ніж за 2 місяці до завершення контракту з директором;
  • не пізніше 10 робочих днів з дня дострокового припинення договору з директором або визнання попереднього конкурсу таким, що не відбувся.
Оголошення про проведення конкурсу оприлюднюється на веб-сайті засновника та на веб-сайті школи наступного робочого дня з дня прийняття рішення про проведення конкурсу.
Для проведення конкурсу засновник формує та затверджує конкурсну комісію, чисельність якої має становити від 5 до 15 осіб.
Засновник зобов’язаний забезпечити відеофіксацію та (у разі можливості) відеотрансляцію конкурсного відбору з подальшим оприлюдненням на своєму веб-сайті відеозапису впродовж одного робочого дня з дня його проведення.
Строковий трудовий договір з директором укладають на 6 років (на 2 роки для особи, яка призначається на посаду керівником).
Одна і та ж людина не може бути директором школи більше ніж 2 строки поспіль (крім тих, що у селах з однією школою).

Замість інспекцій управлінь освіти: освітня експертка пояснила, як раз на 10 років проводитимуть аудит школи

Замість інспекцій управлінь освіти: освітня експертка пояснила, як раз на 10 років проводитимуть аудит школи
батькам, вчителям, директорам, закон про освіту






      За новим освітнім законом замість інспекцій, з якими в школи приїжджали управління освіти, нова служба якості освіти раз на 10 років проводитиме аудити навчальних закладів.
Про це розповіла освітня експертка аналітичного центру CEDOS Ірина Когут в ефірі “Громадського радіо”.
Когут зазначила, що перевірка шкіл управліннями освіти – це “поганий парадокс”.
      Бо ці ж самі управління освіти призначають директора, вони ж формально набирають на роботу вчителів. Практично ці люди перевіряють свою ж роботу. Замість того, щоб допомагати школам розвиватися і ставати кращими, забезпечувати їм методичну підтримку, навчати інноваційним методам викладання, ці люди перевіряють дотримання рекомендацій, норм, наказів або власних забаганок”, – сказала вона.
На її думку, це створює ситуацію конфлікту інтересів, яка не відповідає найкращим світовим практикам забезпечення якості освіти.
      “Тому закон пропонує створити незалежну установу, яка не буде пов’язана з повсякденною діяльністю навчальних закладів, не буде втручатися в цю діяльність. Натомість один раз на десять років представники обласних відділів державної служби якості освіти будуть приїжджати в школу з аудитом”, – пояснила експертка.
Вона зауважила, що аудит не є тим самим, що інспекція. І коли українські школи перейдуть на систему аудиту, можна буде очікувати на розробку стандартів і норм, формалізацію найкращих практик управління й організації навчального процесу.
      Школи знатимуть, на що їм орієнтуватися в системі підвищення кваліфікації педагогічних працівників, управлінських рішень і в організації навчального процесу. Аудитори будуть приїжджати і дивитися, чи школа працює оптимально і ефективно як механізм, а також даватимуть поради”, –розповіла Когут.
За її словами, аудит більше стосуватиметься оцінки процесів, оскільки в школу мають приїжджати найкращі педагоги та управлінці.
      [Вони] подивляться, як директор приймає рішення, чи вони відповідають законодавству, найкращим рекомендаціям, чи всі вчителі належним чином ознайомлені з системою оцінювання учнів, чи ця система є прозорою, чи оцінювання відповідає критеріям і так далі”, – додала експертка.
На її думку, важливо, щоб в аудит включили також оцінку батьків і учнів – “наскільки для них навчальний процес і перебування в школі є комфортними, приємними і наскільки вони задоволені”.
Окрім того, Когут зазначила, що аудит можна буде провести й частіше, ніж раз на 10 років, за вимогою зацікавлених сторін.
      По-перше, це може бути засновник – місцева влада, якщо бачить, що директор з усією даною йому автономією не справляється з роботою (скажімо, діти погано складають ЗНО). Також аудит може ініціювати наглядова або піклувальна рада – орган, до якого залучені громадськість і батькиАудит може ініціювати педагогічна рада”, – пояснила вона.
Раніше Ірина Когут пояснювала інші зміни, які впроваджує новий освітній закон.
Нагадаємо, 5 вересня Верховна Рада ухвалила новий закон “Про освіту”. За таке рішення проголосували 255 депутатів.

Що можуть і не можуть робити місцеві управління освіти

Матеріал читаємо нижче або переходимо за цим гіперпосиланням.

Відповідаємо на запитання. Що можуть і не можуть робити місцеві управління освіти
9 Жовтня 2017



Володимир Бахрушин

На редакційну пошту “Нової української школи” надходить багато запитань щодо того, якими будуть функції та повноваження місцевих органів з управління закладами освіти.
У наших добірках щоп’ятниці ми шукаємо на них відповіді і коротко пояснюємо вам. Деякі питання потребують детального аналізу. Як, наприклад, сьогоднішнє.
Чи дозволяє новий закон “Про освіту” місцевим органам створювати відділи чи департаменти, які будуть тими ж самими нинішніми “районо”? Чи зможуть вони контролювати школи?
Відповідь на це запитання дає головний експерт РПР з питань освіти, радник міністра, член робочої групи з розробки закону про освіту Володимир Бахрушин.
I. Повноваження місцевих органів з управління закладами освіти
Стаття 66 нового закону про освіту.
  1. Відповідають за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на відповідній території, забезпечення доступності освіти.
  2. Планують та забезпечують розвиток мережі закладів освіти.
  3. Мають право засновувати заклади освіти, а також реорганізовувати та ліквідовувати їх.
  4. Забезпечують рівні умови для розвитку закладів освіти всіх форм власності.
  5. Забезпечують гуртожитками та/або перевезенням здобувачів профільної середньої та професійної (професійно-технічної) освіти, які навчаються не за місцем проживання (обласні ради).
  6. Закріплюють за закладами початкової та базової середньої освіти територію обслуговування (районні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад).
  7. Забезпечують та фінансують підвезення учнів і педагогічних працівників до закладів початкової та базової середньої освіти і у зворотному напрямку (у разі потреби –  транспортними засобами, пристосованими для перевезення осіб, які пересуваються на кріслах колісних).
Всі зазначені повноваження не передбачають втручання місцевих органів у внутрішню діяльність закладів освіти, але можуть передбачати отримання необхідної інформації.
Практика минулих років свідчить, що місцеві органи часто зловживають вимогами щодо надання інформації. Тому варто передбачити певні запобіжники таким зловживанням у законодавстві чи принаймні розробити методичні рекомендації для місцевих органів щодо реалізації цих повноважень. У перспективі вся інформація має бути в єдиній електронній базі, і підстави вимагати щось додаткове зникнуть.
Також можуть бути спроби місцевих органів втручатися до внутрішніх справ закладів освіти під приводом своєї відповідальності за реалізацію державної політики.
Але існує стаття 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому будь-які вимоги місцевих органів правомочні лише за умови, що вони прямо передбачені законами.
Стосовно управління освітою, це закон про освіту, а також закони про дошкільну, загальну середню, професійно-технічну і позашкільну освіту. Зокрема, якщо обмежитися законом про освіту, то для того, щоб місцеві органи могли відповідати за реалізацію державної політики, закон надає їм повноваження, передбачені у п. 2–7.
Таким чином місцеві органи як органи управління освітою не мають ніяких повноважень з безпосереднього управління закладами освіти. Тому вони не можуть делегувати такі повноваження будь-кому, зокрема, обласним, районним відділам освіти.
Натомість, місцеві органи мають обов’язок забезпечувати розвиток мережі закладів освіти, доступність освіти, підвезення учнів.
Для цього вони можуть створювати відповідні структурні підрозділи. Але ці підрозділи мають не управляти закладами, а забезпечувати їх діяльність. Тобто виконувати для них сервісні функції.
Також вони можуть виконувати функції збору і аналізу статистичної інформації, прогнозування, планування (на рівні відповідної території) тощо. Тобто виконувати підготовчу аналітичну роботу для прийняття рішень відповідними місцевими органами.
II. Місцеві органи також можуть бути засновниками закладів освіти. Повноваження засновників (однакові для всіх – КМУ, місцевих органів, фізичних та юридичних осіб) визначає стаття 25. Відповідно до неї:
Засновник закладу освіти або уповноважена ним особа:
  1. затверджує установчі документи закладу освіти, їх нову редакцію та зміни до них;
  2. укладає та розриває трудовий договір (контракт) з керівником закладу освіти у порядку, встановленому законодавством та установчими документами закладу освіти;
  3. затверджує кошторис та приймає фінансовий звіт закладу освіти у випадках та порядку, визначених законодавством;
  4. здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю, дотриманням установчих документів закладу освіти, а також за недопущенням привілеїв чи обмежень за різними ознаками;
  5. забезпечує створення у закладі освіти інклюзивного освітнього середовища, універсального дизайну та розумного пристосування;
  6. реалізує інші права, передбачені законодавством та установчими документами закладу освіти.
Звідси випливає, що засновник не має повноважень втручатися в освітню діяльність, вирішення питань організації освітнього процесу, кадрові питання (крім призначення та звільнення керівника закладу).
Часто в обговореннях висловлюється думка, що саме під уповноваженою особою і маються на увазі відділи освіти. Насправді це не так.
Закон визначає коло можливих уповноважених осіб. Насамперед, це МОН та інші центральні органи виконавчої влади, які можуть бути уповноважені Кабінетом міністрів на виконання окремих функцій засновника державних закладів (статті 64, 65). По-друге, це може стосуватися права засновника приватного закладу створити уповноважений орган.
Право місцевих органів створювати додаткові “уповноважені органи” є сумнівним, оскільки таке їхнє повноваження законом не передбачено. Може виникнути ідея, що в цьому випадку на них можна не поширювати дію статті 19 Конституції, оскільки це стосується їх повноважень як засновника, а не як органу влади чи місцевого самоврядування. Але і в цьому випадку вони можуть передати такому органу лише ті повноваження, які їм самим надано законом.
Враховуючи статтю 19 Конституції, сумнівною є також можливість розширення повноважень місцевих органів як засновників через законодавство чи установчі  документи.
Під законодавством тут можуть розумітися лише інші закони. Зокрема спеціальні закони про освіту, Цивільний кодекс й т.п. Розширення повноважень установчими документами буде прямим порушенням Конституції.
III. За новим законом місцеві органи влади та самоврядування, а також створені ними органи управління освітою (якщо вони будуть створені) позбавляються таких повноважень, які вони мали за попереднім законом про освіту (стаття 14 закону про освіту, стаття 37.3 закону про загальну середню освіту, стаття 19.2 закону про дошкільну освіту):
  1. Організація обліку дітей дошкільного та шкільного віку (тепер вони самі мають здійснювати цей облік стаття 66.2).
  2. Контроль виконання вимог щодо навчання дітей у навчальних закладах.
  3. Управління навчальними закладами, що є комунальною власністю.
  4. Координація дій педагогічних, виробничих колективів, сім”ї, громадськості з питань навчання і виховання дітей.
  5. Контроль за дотриманням вимог щодо змісту, рівня і обсягу освіти.
  6. Участь у розробленні та реалізації варіативної складової змісту загальної середньої освіти.
  7. Добір, призначення на посаду та звільнення з посади педагогічних працівників державних і комунальних дошкільних, загальноосвітніх навчальних закладів (залишилося лише стосовно керівників закладів освіти).
  8. Контролюють додержання вимог законів та інших нормативно-правових актів у сфері дошкільної освіти, обов’язкове виконання Базового компонента дошкільної освіти всіма дошкільними навчальними закладами (передано до повноважень ЦОВВ із забезпечення якості освіти)
  9.  Ліцензування приватних закладів освіти, юридичних і фізичних осіб на право надання освітніх послуг (Стаття 63 нового закону містить норму, за якою КМУ визначає органи ліцензування закладів дошкільної та загальної середньої освіти. Це відповідає закону про ліцензування видів господарської діяльності, але не узгоджується з нормою статті 19 Конституції, за якою повноваження всіх можливих органів ліцензування мають визначатися законом).
IV. Підсумовуючи: законодавство не передбачає і не заважає місцевим органам створювати відділи, департаменти чи інші структурні підрозділи, що будуть опікуватися проблемами розвитку освіти у відповідних областях, районах, містах тощо.
Але ці підрозділи не будуть мати повноважень втручатися в освітню, кадрову, організаційну роботу закладів освіти, крім, можливо, закладів позашкільної освіти. Для останніх частина 6 статті 10, що регулює повноваження місцевих органів істотно не змінилася.
Володимир Бахрушин, член Національної команди експертів з реформування вищої освіти, головний експерт з питань освіти Реанімаційного пакету реформ