15.02.2019
ПОЕЗІЯ БОГДАНА ТОМЕНЧУКА ЗВУЧАЛА НА РІВНЕНЩИНІ
14 лютого 2019 року освітянська, просвітянська громадськість Рівненщини мала можливість поринути у глибокий світ поетичного слова Богдана Томенчука з Івано-Франківщини.
Творчу зустріч, приурочену Дню Героїв Небесної Сотні, Дню рідної мови, організували Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти спільно з Рівненським обласним об’єднанням Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, скориставшись його відрядженням у питаннях проведення ЗНО як директора регіонального центру оцінювання якості освіти.
«Народився за сорок п’ять років до межі століть на самій вершині зими в Ценяві на Коломийщині. За освітою – математик, за біографією – освітянин, управлінець», – так жартома про себе коротко говорить автор поетичних збірок: «Сповідайтесь мої тривоги», «На паперті душі», «Сповідайтесь, мої тривоги», «Німі громи», «Сезон ненаписаних віршів», «Місто героїв і понятих», «Силуети і Постаті», «Ранкове місто пізніх ліхтарів», «Жінка з одного вірша» та публіцистики «Він був пророком у своїй Вітчизн».
Кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня Богдан Томенчук не залишив у наповненому залі нікого байдужим до тематики своїх віршів. Кожен його рядок наповнений глибоким філософським змістом. Як блискавкою в серце пронизували рядки низки віршів про реальну дійсність війни на Сході України. Здригався зал від образних уявлень про синів, розкиданих по полю та безсонних ночей матерів, котрі не дочекалися їх з бою. Романтичним ароматом наповнювалося повітря від ліричної поезії майстра слова.
Поезія звучала у супроводі чарівної скрипки композитора і виконавця, викладача Рівненського державного гуманітарного університету Любомира Пастушенка.
БЕЗМЕЖНО ВДЯЧНІ! ЦЕ ПОДІЯ!
Кілька віршів:
Запахло бузком...То старенька жебрачка
Зайшла у кав'ярню продати букет.
І мляво об запах спіткнулась балачка,
І місяць повис за вікном, мов кашкет.
Старенька у зморшках сльозу загубила,
Тремтіла рука, як літа на вітрах,
Очей глибочезних розрита могила,
Сивин голубих нерозвіяний прах...
Покручені пальці такі незугарні,
За нею зайшов добре вимоклий пес...
І кавою пахло в принишклій кав'ярні,
І пахнув сльозою некуплений без...
****************************
ВАСИЛЬ. І НЕ ТІЛЬКИ...
О Боже, збав. Не помагай, не милуй.
А просто збав своє вселенське тло,
Від того, що найкращі – у могилу,
При тому, що найгірші – у сідло.
Ти ж ткач таких правічних гобеленів,
Ти можеш, вмієш, знаєш, як ніхто...
Тебе ж болить, коли вмирає геній,
А наволоч регоче під хрестом...
****************************
Понад обрій ідеш, і собою висвічуєш стежку...
І світи споглядають твою майже небесну ходу...
Так умієш лиш ти...Зупинитись, поправити – наче – сережку,
А насправді – підкреслити вроду свою молоду.
То волосся відкинеш, то небо піднімеш бровою...
І світи поведуться на чисто жіночі штрихи.
І замислений вечір тобі навздогін золотою травою
Омиватися йде в чисті лона святої ріки...
