Нещодавно між президентами США Дональдом Трампом і Володимиром Зеленським відбулася телефонна розмова, яка, за повідомленнями The Washington Post і Financial Times, торкалася ключових військово-стратегічних питань. Зокрема, лідер Білого дому нібито закликав Україну перейти до активного наступу, заявивши, що оборона не змінить хід війни. Цей сигнал звучить на тлі зростаючої напруги в регіоні та пошуку нових сценаріїв для зупинки російської агресії.
Джерела серед українських чиновників стверджують, що Трамп запитав у Зеленського, чи здатна Україна завдати ударів по таким цілям, як Москва чи Санкт-Петербург. У відповідь президент України зазначив, що така операція можлива лише за умови отримання далекобійного озброєння зі США.
Чи підтримав Трамп удари по Москві?
Публікація Financial Times, яка першою повідомила деталі розмови, викликала резонанс. За їхньою інформацією, Трамп нібито не заперечував проти таких ударів, вважаючи їх способом тиску на Кремль для пришвидшення переговорного процесу. Проте офіційна речниця Білого дому Керолайн Лівітт розкритикувала матеріал, назвавши його “вихопленням цитат з контексту для клікбейту”.
Коли журналісти запитали Трампа пізніше, чи підтримує він ідею завдання ударів по російських містах, його відповідь була обережною: “Йому [Зеленському] не потрібно бити по Москві”. Ще менш визначено Трамп відповів на запитання про передачу далекобійної зброї Україні — “не планує цього робити”.
Позиція Трампа: сигнал Україні чи внутрішньополітична гра?
Попри формальну стриманість, тональність розмови свідчить: Трамп хоче бачити більш рішучі дії з боку Києва. Його посил — стратегічний: без наступу війна може затягнутися, а США прагнуть змінити ситуацію на полі бою, не втягуючись напряму. Водночас небажання публічно підтримувати удари по російських містах і надання далекобійного озброєння може бути пов’язане із внутрішньополітичною обережністю — Трамп активно готується до виборів і балансує між позиціями.
Для Києва цей діалог є водночас викликом і можливістю. Заклик до наступу — сигнал про підтримку, але без гарантій щодо ресурсів. В умовах затяжної війни Україна потребує не лише політичної риторики, а конкретної військової допомоги. Поки що залишається відкритим питання, чи втіляться ці сигнали у постачання реального озброєння.
