В Україні інженерні спеціальності стрімко втрачають популярність серед абітурієнтів. І справа не лише в складності навчання чи високих вимогах до знань. Головна причина – відсутність гарантій гідної оплати праці та стабільної роботи після випуску. Майбутні студенти разом із батьками бачать реальну картину: на підприємствах, у транспортних чи будівельних галузях зарплати фахівців часто ледь перевищують мінімальні, тоді як у сферах обслуговування чи доставки можна заробляти більше вже з першого курсу.
Історія української інженерії знає кілька періодів, коли професія ставала престижною – будівництво траси Київ–Одеса на початку 2000-х, підготовка до Євро-2012, програма «Велике будівництво». Тоді відкривалися сотні вакансій, зарплати зростали, а попит на інженерів був очевидним. Але між цими сплесками завжди наставав спад: заморожені об’єкти, скорочення, вимушений виїзд спеціалістів за кордон. Така циклічність створила атмосферу невизначеності, яка й відлякує молодь.
Освіта без пріоритету
Навчання на технічних спеціальностях залишається одним із найскладніших. Теоретична механіка, опір матеріалів, складні проєктні дисципліни – усе це потребує серйозної підготовки. Проте результати вступної кампанії показують: середній бал абітурієнтів на престижну спеціальність «Мости і транспортні тунелі» ледь сягає 135, що майже дорівнює мінімальному порогу.
Ще більш тривожний показник – пріоритетність заяв. Більшість вступників ставлять технічну спеціальність десь у кінці списку, подаючи документи «про всяк випадок». Формально конкурс є, але його створюють не ті, хто дійсно хоче працювати інженером, а ті, хто просто шукає будь-яке бюджетне місце. У результаті значна частина студентів навчається без реального інтересу до професії, а диплом сприймається лише як формальність.
Чому інженерія не приваблює
Сьогоднішній студент чудово розуміє економічні реалії. Багато хто ще під час навчання йде працювати офіціантом, кур’єром або касиром, отримуючи зарплату, вищу за стартову оплату інженера-початківця. Проблема не в небажанні працювати за фахом, а в тому, що українські виші часто випускають спеціалістів, які не отримують шансів реалізувати себе в професії через відсутність стабільних проєктів і конкурентних зарплат.
Експерти наголошують: ситуація зміниться лише тоді, коли технічна освіта перестане бути соціальним бонусом, а стане інвестицією у фахівця. Для цього потрібна інституційна стратегія, довгострокове фінансування, гарантії оплати праці та передбачуваність у галузі. Поки ж інженерія залишається сферою, де майбутнє залежить від політичних рішень і тимчасових програм, більшість абітурієнтів шукатиме стабільність в інших секторах.
