Українська вчителька Валерія Бучковська, яка нині працює у школі в США, розповіла у соцмережах про свій типовий робочий день. За її словами, американські педагоги проводять у школі 6,5 години на добу, тоді як в Україні навантаження часто виходить далеко за межі нормального графіка. Її робочий день починається о 9-й ранку і закінчується о 15:30, коли вона супроводжує дітей до автобусів.
Після цього школа швидко порожніє, адже тут не заведено залишатися до ночі для перевірки зошитів чи підготовки до уроків. Асистент учителя в США отримує зарплату у 2300 доларів на місяць, а додатковий час роботи взагалі не враховується. Для порівняння, в Україні більшість педагогів мають ненормований день і суттєво нижчі доходи, що породжує відчуття виснаження й несправедливості.
Робочий день у США: коротше, спокійніше і з технікою
За словами Валерії, її офіційний графік починається о 9:00, але вона зазвичай приходить трохи раніше, щоб підготуватися. Вчитель зустрічає дітей разом із колегами, після чого розпочинаються уроки. Вона веде всі предмети, крім музики, фізкультури, мистецтва та бібліотеки. З власним класом проводить лише близько 4,5 години на день, решту часу дітей займають інші викладачі, а вона має можливість відпочити чи попрацювати з матеріалами.
Особливість американських шкіл — це максимальна автоматизація процесів. Учні виконують контрольні роботи на ноутбуках, а оцінювання здійснює спеціальна програма. Раз на місяць проводиться коротка педрада на 45 хвилин, і навіть вона відбувається до початку занять. Робочий день завершується о 15:30, і вже за кілька хвилин школа майже порожня. Як зазначає Валерія, це разюче відрізняється від українських реалій, де педагоги часто залишаються після уроків, готуються до наступного дня та виконують безліч додаткової роботи без оплати.
Українські реалії: виснаження і мінімальні зарплати
Коментатори під дописами Валерії активно порівнюють власний досвід. Вчителі з України пишуть, що їм доводиться працювати по дві зміни, починати о 8:30 і закінчувати після 19-ї. Багато хто зізнається, що виснаження настільки велике, що з’являються депресивні думки. Додатково педагоги стикаються з нав’язливою увагою батьків, які телефонують навіть у вихідні та вечорами, чого в американській чи європейській системі немає — там комунікація відбувається через офіційні канали.
Дехто з українських педагогів, які мали досвід роботи за кордоном, підтверджують: у Фінляндії чи Франції умови подібні до американських, і це дозволяє зберігати здоров’я та мотивацію. Українські ж учителі все частіше заявляють, що нинішня система штовхає їх не до розвитку, а до емоційного вигорання. Контраст між “педагогічним раєм” у США та щоденним виживанням в Україні став приводом для активних дискусій про майбутнє української освіти й необхідність реформ, які б реально підтримали вчителя.
