Давня індійська практика, відома як дуття в мушлю шанкх, може стати несподіваним, але ефективним способом покращити якість сну та зменшити хропіння. Нове дослідження вчених з Eternal Heart Care Centre and Research Institute показало, що цей метод, який використовували ще понад 3 тисячі років тому, не лише має культурне та духовне значення, але й сприяє здоров’ю дихальної системи.
Шанкх – це велика спіралеподібна мушля морського равлика, яку в Індії традиційно використовують під час релігійних обрядів та в йозі. Вона символізує благополуччя та, за віруваннями, очищує простір. У йогічних текстах ця вправа описується як спосіб зміцнення легень і горла. Деякі пацієнти, які регулярно виконували дуття в мушлю, помічали, що сплять глибше, менше прокидаються вночі та відчувають себе бадьорішими зранку.
Як працює техніка дуття в мушлю
Науковці припускають, що під час дуття створюються потужні вібрації та опір повітряному потоку, що тренує м’язи верхніх дихальних шляхів. Це особливо важливо для людей із синдромом обструктивного апное сну (СОАС), адже саме ослаблення цих м’язів призводить до хропіння та тимчасових зупинок дихання.
Дослідження, проведене з травня 2022 по січень 2024 року, охопило 30 добровольців віком від 19 до 65 років, які страждали на помірне СОАС. Учасників розділили на дві групи: одна опановувала техніку дуття в шанкх, інша – виконувала вправи глибокого дихання. Заняття тривали по 15 хвилин п’ять разів на тиждень упродовж пів року.
Результати дослідження – менше хропіння та кращий сон
Після шести місяців спостережень виявилося, що у групі, яка виконувала дуття в мушлю, денна сонливість знизилася на 34%. Кількість епізодів апное зменшилася на 4–5 випадків на годину, а рівень кисню в крові під час сну був вищим, ніж у групі глибокого дихання.
За словами доктора Крішни К. Шарми, ці результати підтверджують, що давні йогічні техніки можуть мати реальний терапевтичний ефект. Унікальна форма шанка, вібрації та дихальне навантаження допомагають тонізувати м’яке піднебіння і горло, що робить сон більш спокійним та безпечним.
Вчені планують продовжити дослідження, аби підтвердити користь цієї практики для більшої кількості пацієнтів і, можливо, зробити її частиною офіційних рекомендацій для боротьби з хропінням та СОАС.
