Американський Інститут вивчення війни (ISW) опублікував тривожний аналіз заяв російських і білоруських лідерів, зроблених 1 серпня. Аналітики дійшли висновку: Москва не готова до компромісів і наполягає на капітуляції України як єдиному сценарії завершення війни. Така позиція підтверджує, що мир на умовах РФ — це лише риторика для прикриття агресивної політики.
Координація заяв: Кремль диктує риторику
ISW звертає увагу на синхронність виступів Володимира Путіна, Олександра Лукашенка та Сергія Лаврова. Усі троє використали схожі формулювання щодо нібито мирних ініціатив, однак під ними ховається тверда вимога — повна політична й територіальна капітуляція України. Ці узгоджені меседжі аналітики розцінюють як результат чітких інструкцій із Кремля, спрямованих на легітимацію ультимативних вимог РФ.
На зустрічі в Карелії Путін вкотре повторив основні тези кремлівської пропаганди про «корінні причини війни», звинувачуючи Захід і Україну в ескалації конфлікту. Одразу ж після цього Лавров, спілкуючись із журналістами, підтвердив відданість Росії своїм «воєнним цілям» і заявив, що Київ нібито гальмує переговорний процес.
Росія не зацікавлена в реальному мирі
ISW підкреслює, що всі ці заяви свідчать: Росія не змінює стратегії і не шукає шляхи до компромісу. Натомість Москва просуває власну мирну модель, яка передбачає односторонні поступки лише від України. Такий «мир» на практиці означає легалізацію окупації, обмеження суверенітету й знищення незалежності.
Аналітики зазначають, що Кремль прагне нав’язати міжнародній спільноті думку про безальтернативність своїх вимог і водночас підривати єдність країн Заходу, просуваючи ідею «втоми від України». Уся риторика Путіна та його оточення орієнтована на зовнішню аудиторію — зокрема ЄС і США — із надією, що тиск на Київ зросте.
Мир без України: шантаж і ультиматуми
Оцінка ISW доводить: Росія веде переговорну гру виключно як інструмент тиску, не маючи наміру справді завершити війну. Пропозиції, які звучать із вуст кремлівських посадовців, — не мирні ініціативи, а політичний шантаж, завуальований дипломатією. Це свідоме підживлення ілюзії про можливість домовленостей, які насправді передбачають тільки одне — капітуляцію України.
Зважаючи на це, міжнародна спільнота повинна бути обачною: жодних компромісів із агресором, який не визнає права України на існування, не може бути.
