З початком жовтня українські автовласники ризикують побачити нові рекорди на стелах АЗС. За прогнозами експертів, бензин зросте у ціні до 72–75 грн за літр, а дизель може піднятися до 70–73 грн. Це означає, що лише за останні два місяці пальне подорожчає щонайменше на 3–5 грн.
Для водіїв із середнім пробігом це додатково 500–700 грн витрат щомісяця, що відчутно вдарить по бюджету. Бізнес також готується до зростання витрат, адже транспортна логістика є однією з найчутливіших сфер до зміни цін на пальне.
Чому пальне стає золотим
Причини такого стрибка комплексні й взаємопов’язані. По-перше, Європейський Союз із жовтня запускає другий етап системи ETS-2, яка поширюється на транспорт. Це означає, що імпортери пального змушені купувати додаткові квоти на викиди CO₂, а ці витрати одразу закладаються у вартість пального. Оскільки значна частина українського імпорту надходить саме з ЄС, ціна на наших заправках автоматично зростає.
По-друге, світові ціни на нафту продовжують підніматися: котирування Brent уже наблизилися до позначки $90 за барель і, за оцінками аналітиків, можуть перевищити $95 найближчими тижнями. Для України, яка майже повністю залежить від імпорту нафтопродуктів, це прямий сигнал до подорожчання.
Ще один фактор — курс гривні. Ослаблення національної валюти означає, що імпортні закупівлі стають дорожчими, а витрати на пальне для кінцевого споживача лише зростають.
Які наслідки та чи є вихід
Для звичайних українців подорожчання пального означає зростання витрат на щоденні поїздки, тоді як для бізнесу це може стати серйозним викликом. Перевізники вже попереджають, що вартість доставки товарів підвищиться, а це неминуче відобразиться на цінах у магазинах. Інфляційний ефект від пального традиційно впливає на економіку ширше, ніж здається на перший погляд.
На цьому фоні дедалі більше лунають заклики робити ставку на альтернативні рішення. Зокрема, нардеп Олексій Гончаренко вважає, що Україна повинна активніше розвивати електротранспорт. Він наголошує, що ми не маємо власних покладів нафти й постійно залежимо від імпорту, а отже, й від чужих рішень. Водночас у країні вже є значний потенціал власної електроенергії — атомної та відновлюваної, яку можна спрямувати на потреби транспорту.
На його думку, скасування пільг для електромобілів із 2025 року є стратегічною помилкою, адже це лише підсилює залежність від імпортного пального. Україна має вибір: або залишатися заручницею зростаючих цін на нафту, або інвестувати у власну енергетичну модель та інфраструктуру для електротранспорту. І що раніше країна почне цей перехід, то менше болісними будуть наступні цінові шоки для громадян і бізнесу.
