Китайська компанія Ansteel першою у світі успішно реалізувала проєкт із виробництва заліза на основі зеленого водню. Пілотна установка, здатна випускати 10 тисяч тонн продукції на рік, уже довела ефективність нової технології. У серпні підприємство в Баюйцюані отримало залізо прямого відновлення зі ступенем металізації 95%, що стало справжнім проривом у металургії. Такий підхід може відкрити нову еру у виробництві сталі, адже він дозволяє суттєво скоротити викиди вуглекислого газу. Для глобальної промисловості це означає відхід від традиційних методів, які є одними з найбільш забруднюючих у світі.
Чому “зелене” залізо важливе для економіки
Традиційне виробництво сталі базується на використанні коксу та руди, що в процесі плавки генерують мільйони тонн СО₂ щороку. Новий метод Ansteel замінює вуглець воднем, що практично усуває головне джерело викидів. У результаті отримують більш чистий матеріал із мінімумом домішок. Це має величезне значення для секторів, де якість металу визначає конкурентоспроможність, зокрема у виробництві електромобілів, авіації чи високотехнологічних приладів.
Економісти наголошують, що попит на екологічні матеріали зростатиме у найближчі десятиліття. Уряди дедалі частіше вводять вимоги до виробників щодо зменшення вуглецевого сліду, а бізнес орієнтується на сталі, що відповідають критеріям “зеленого переходу”. Для Китаю це шанс стати лідером у сфері, де Європа та США лише тестують експериментальні рішення.
Глобальні виклики та перспективи водневої металургії
Ansteel планує збільшити масштаби і вже готує демонстраційний проєкт із потужністю 500 тисяч тонн на рік. Якщо він буде реалізований, Китай зможе забезпечити не лише внутрішні потреби, а й вийти на світовий ринок як головний постачальник “зеленої” сталі. Це створює передумови для перерозподілу сил у глобальній металургії. Інші країни будуть змушені пришвидшувати впровадження подібних технологій, аби не втратити позиції.
Водночас існують і проблеми. Основний бар’єр — висока ціна зеленого водню, що поки робить його менш конкурентним порівняно з традиційними джерелами. Крім того, транспортування та зберігання водню залишається складним завданням, яке потребує інфраструктури. Але з розвитком відновлюваної енергетики і здешевленням водневих технологій ситуація може змінитися. Успіх Китаю показує, що цей шлях цілком реальний, а майбутнє металургії може бути значно чистішим і стійкішим, ніж будь-коли.
