Російська Федерація, попри повномасштабну агресію проти України, продовжує щедро наповнювати свій бюджет завдяки прибуткам від експорту нафти й газу. Як повідомила 30 травня «Русская служба BBC», енергетичне золото Кремля й досі тече на Захід, незважаючи на санкційний тиск.
Сировинні ресурси лишаються основною жилою для російської економіки: майже третина бюджету РФ формується за рахунок прибутків від нафти та газу, а енергоекспорт складає понад 60% усього зовнішньоторговельного обороту. За підрахунками аналітиків Центру досліджень енергетики та чистого повітря (CREA), із початку війни й до кінця травня 2025 року Москва вже наторгувала пального на захмарні €883 млрд. Із них понад €228 млрд надійшло від країн, які, начебто, наклали санкції. Найбільше заплатив Євросоюз — близько €209 млрд.
Попри гучні заяви про енергетичну незалежність від РФ, держави ЄС до січня 2025-го продовжували закуповувати російський трубопровідний газ. Лише після того, як Київ припинив транзит, ситуація дещо змінилася. Проте нафта й надалі надходить у Словаччину та Угорщину, а газ — обходить санкції через Туреччину. Лише за перші два місяці 2025 року обсяги постачання через цей маршрут підскочили майже на 27% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.
Фінансові втрати для Росії від санкцій виявились значно меншими, ніж очікувалося. За 2024 рік доходи Кремля від викопного палива знизилися лише на 5%, а обсяги експорту скоротилися на скромні 6%. Ба більше, експорт сирої нафти навіть виріс на 6%, а прибутки від трубопровідного газу — на 9%.
Європейський ринок лишається критично важливим для РФ. Протягом 2024 року обсяг експорту газу в ЄС збільшився на 20%, а поставки скрапленого природного газу (СПГ) встановили рекорд. Половина цього СПГ досі прямує до країн Євросоюзу, зазначають експерти CREA.
Не менш хитро Кремль заходить із тилу — частина російської нафти переробляється на НПЗ у Туреччині та Індії, після чого «вмитий» продукт потрапляє на Захід у вигляді пального. CREA виявила щонайменше шість таких заводів, які за рік прокрутили російської нафти на суму понад €6 млрд — і все це пішло на експорт до «санкційних» країн.
Правозахисники та енергетичні експерти б’ють на сполох: припинити це паливне лицемірство цілком реально. Представниця організації Global Witness Май Роснер переконана, що повна заборона на імпорт російського СПГ і закриття тіньових схем із переробки російської нафти стане реальним кроком до енергетичної ізоляції агресора.
Аналітик Вайбхав Рагхунандан додає, що Європі не складно відмовитись від російського СПГ: хоча половина російського експорту СПГ іде до ЄС, це покриває лише 5% потреб регіону. А от для Москви втрата цього ринку буде болючим фінансовим ударом.
