Як санкції США, ЄС, Великобританії та Канади впливають на сотні танкерів, що перевозять російську нафту? Дані на діаграмі говорять самі за себе – жодного ефекту.
Обсяги перевезень, які ми відстежували особисто, демонструють: суть і формулювання санкцій фактично не заважають роботі танкерів. Санкції передбачають заборону користуватися портами, шлюзами та морськими сервісами країн Заходу. Але це не грає ролі для суден, які везуть нафту з Росії до Азії, Індії та Африки.
Чому? Тому що ці танкери не заходять у порти цих країн, не страхуються в їхніх компаніях, не платять за проходження проток безпосередньо та не користуються лоцманськими послугами. Вони працюють у своєму коридорі, абсолютно незалежно від заборон.
Щодо падіння обсягів наприкінці 2024 – початку 2025 року, то воно пояснюється ударами українських безпілотників по ключовій інфраструктурі в портах Усть-Луга і Туапсе, а також пошкодженнями трубопроводів.
Тож можна накладати санкції на сотні додаткових суден, заявляти про жорстку боротьбу, але ситуація залишиться без змін. Західні країни мають у своєму арсеналі більш дієві варіанти, але досі не наважуються їх застосувати.
Якщо до санкцій додати заборону проходити через територіальні води цих країн, танкери під санкціями фактично опиняться у пастці, не зможуть пройти через стратегічні протоки, як-от Балтійське море або Ла-Манш.
Однак Росія вже демонструвала готовність порушувати такі обмеження, тому країнам Заходу необхідно посилювати контроль, готувати військові і берегові служби до жорсткого реагування.
Крім того, було б слушно офіційно визнати особливий стан у зв’язку з війною, тимчасово припинивши право вільного проходу для підсанкційних суден, щоб зміцнити юридичну основу для застосування цих заходів.
Час припинити імітувати активність і перейти до реальних дій, адже поки що танкери спокійно пересуваються через Балтійське море, майже відкрито ігноруючи санкції – і це стає фарсом на тлі гучних заяв.
