В українському парламенті спалахнула гостра публічна суперечка між народним депутатом Олексієм Гончаренком («Європейська солідарність») та президентом Володимиром Зеленським. Причиною конфлікту стало надзвичайно чутливе питання — демобілізація військовослужбовців, які вже понад два роки без ротацій перебувають на фронті.
За словами Гончаренка, президент зайняв принципову позицію: війна триває — отже, служба триває. «Зеленський категорично проти. Вважає, що всі мають воювати до кінця й повернуться лише після перемоги», — заявив депутат, додавши, що така позиція ігнорує реальну потребу в справедливості й чітких термінах служби.
Солдати не раби: чому суспільство вимагає справедливості
Гончаренко, відомий своєю прямолінійністю, звернув увагу на глибоку моральну дилему, яку створює відсутність конкретних термінів служби. «Навіщо нам кінцеві терміни служби і справедливість? Саме це хочуть почути солдати?» — риторично запитав нардеп, наголошуючи, що тривала служба без перспектив повернення — це форма військового рабства.
Він також публічно поставив під сумнів щирість президентської риторики про єдність і захист прав кожного громадянина. «Такі, як я, борються за кожного солдата… Такі, як ви, Володимире Олександровичу, обманюють і дурять наш народ», — заявив Гончаренко.
Зеленський відповідає: «Такі, як ти…» — нова лінія фронту в українській політиці
Відповідь президента на критику пролунала не менш емоційно. У стінах парламенту Зеленський назвав подібні виступи «спробами політичного хайпу» і заявив, що «наші герої заслуговують на якісні ротації», а не політичні спекуляції. У бік Гончаренка він кинув фразу: «Такі, як ти…», яка стала окремим маркером цієї публічної конфронтації.
На це депутат різко відреагував: «Ганьба! Ось так президент України розмовляє з народними депутатами». Слова глави держави викликали шквал емоцій у суспільстві, адже питання не лише у стилі спілкування, а у відсутності конкретних рішень для виснажених війною захисників.
Цей конфлікт демонструє не просто розбіжність у поглядах, а глибшу проблему — дефіцит чесної публічної розмови про майбутнє воїнів та моделі справедливої мобілізаційної політики. Суспільство чекає не сварок, а рішень. І якраз за них — попереду нова політична битва.
