На тлі війни в Україні країни ЄС продовжують фінансувати російську економіку через закупівлю енергоресурсів, щомісяця перераховуючи понад мільярд євро за нафту й газ. Попри зниження обсягів імпорту у порівнянні з довоєнним часом, Європа так і не змогла повністю відмовитися від російських поставок, що створює парадокс: допомога Україні значно поступається тим коштам, які Кремль отримує за свої ресурси.
За даними Центру досліджень енергії та чистого повітря, після запровадження ембарго на нафту окремі держави, зокрема Угорщина та Словаччина, продовжили отримувати російську сировину трубопроводом «Дружба». Вони виправдовуються технічними труднощами, однак економічний чинник відіграє не меншу роль: у 2024 році російська нафта обходилася їм приблизно на 20% дешевше, ніж хорватська. ЄС уникає різких кроків, щоб не допустити зростання цін для власних громадян, і ця обережність фактично допомагає Москві утримувати стабільні прибутки.
Газ як головний важіль залежності
Попри скорочення обсягів закупівель, російський газ продовжує залишатися важливою складовою енергетичного балансу кількох країн ЄС. Лідерами з імпорту стали не лише Угорщина чи Словаччина, а й такі великі економіки, як Франція, Іспанія та Бельгія. Французький уряд пояснює таку залежність довгостроковими контрактами, які складно розірвати без спільного рішення всього Союзу.
Доходи Росії від продажу газу у Європу лише торік перевищили 19 мільярдів євро. Це значно більше, ніж обсяги військової та фінансової допомоги, які надають Україні окремі країни ЄС. Аналітики підкреслюють, що у 17 із 27 держав фінансовий потік у російський бюджет перевищив суму їхніх внесків на підтримку Києва, що робить боротьбу проти Кремля непослідовною і суперечливою.
Обхід санкцій і глобальні схеми постачання
Російські енергоносії продовжують знаходити шляхи на ринки навіть після офіційних заборон. Туреччина лише з 2022 року імпортувала паливо на понад 100 мільярдів євро, а Індія та Китай залишаються серед ключових покупців, що дозволяє Кремлю компенсувати втрати від європейських обмежень. Водночас Велика Британія, яка ще у 2022 році припинила прямий імпорт, фактично отримує мільярдні партії нафтопродуктів, виготовлених із російської сировини у третіх країнах.
Ключову роль у цьому процесі відіграє британський морський і страховий сектор: більшість постачань СПГ з Росії здійснюється судами, що контролюються або страхуються компаніями з Лондона. Це свідчить, що Захід, навіть обмежуючи Кремль на папері, залишається інтегрованим у глобальні ланцюги, через які Москва продовжує наповнювати свій військовий бюджет.
