Поетеса Ліна Костенко не любить, коли її ідеалізують, захоплюються чи обсипають зайвими компліментами.
Сьогодні, 19 березня, Ліні Костенко виповнюється 94 роки. Пропонуємо ознайомитися з цікавими фактами з її життя та знаковими висловами.
У дитинстві Ліна мріяла стати льотчицею: вона зробила саморобний парашут із старої парасолі та простирадла, залізла на горище і стрибнула. Це ледь не закінчилося трагічно, тож від мрії довелося відмовитися. У дорослому житті Костенко стала вчителькою, а згодом відкрила в собі поетичний талант.
Близькі часто називають Ліну Костенко «залізною жінкою». Вона отримала багато почесних нагород, про які мріють її колеги, однак сама письменниця не потребує таких відзнак. Вона навіть відмовилася від звання Героя України та премії «Золотий письменник України».
«Це все політична біжутерія, яка мені не личить», — говорить Ліна Василівна.
Деякі вірші, які приписують Костенко в інтернеті, насправді належать іншим авторам. Наприклад, популярний вірш «Кохай, бо час тебе не жде!» написав Микола Дмитренко, а не сама поетеса.
Костенко також писала сценарії для кіно. Один із них — «Перевірте свої годинники», що розповідає про українських поетів, загиблих у Другій світовій війні. Хоч фільм вийшов у 1964 році, після численних правок Ліна Василівна відмовилася від авторства.
З початку 1990-х Ліна Костенко регулярно брала участь у наукових експедиціях до Чорнобиля, які очолював Ростислав Омеляшко. Поетеса пояснювала це так: «Може бути, там я спасаю душу».
У 94 роки пенсія для неї — не привід спочивати на лаврах. У 2024 році вона працювала над історичним романом і повідомила, що незабаром читачі побачать кілька її нових книг: «Я ж цей час не втрачаю. Зараз буде кілька книжок. От власне, книжка прози велика і книжка віршів. І книжка осмислень, що сталося».
Для офіційних заходів Ліна Василівна обирає стримані, але елегантні костюми з темного оксамиту, доповнює образ класичним взуттям на низьких підборах і легким макіяжем з блакитними тінями і червоною помадою. Українки захоплено говорять: «Я теж так хочу виглядати в 90+!»
Про особисте життя поетеси відомо небагато. Її першим коханням був поляк Єжи-Ян Пахльовський. У шлюбі народилася донька, але через два роки подружжя розлучилося через непорозуміння.
Коли Ліні було 28, вона почала стосунки зі старшим на 20 років письменником і перекладачем Аркадієм Добровольським, який був одружений і мав сина. Це викликало осуд у суспільстві.
Другим чоловіком Ліни Костенко став директор кіностудії імені Довженка Василь Цвіркунов. Вони познайомилися у 1963 році. Хоч у них обох були сім’ї, вони одружилися і прожили разом 25 років, поки Цвіркунов не помер. У цьому шлюбі у Ліни народився син.
Письменниця має двох дітей: доньку Оксану від першого шлюбу та сина Василя від другого. Оксана Пахльовська — професорка літературознавства та культурології, викладає україністику в Римському університеті ла Сап’єнца. Василь Цвіркунов-молодший — програміст, живе з родиною в США.
Найяскравіші вислови Ліни Костенко залишаються надихаючими для багатьох:
- «Бо хто за що, а ми за незалежність. Отож нам так і важко через те.»
- «Доля не усміхається рабам!»
- «Історії ж бо пишуть на столі. Ми ж пишем кров’ю на своїй землі.»
- «І хто б там що кому не говорив, а згине зло і правда переможе!»
- «Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі.»
- «Не бійся правди, хоч яка гірка, не бійся смутків, хоч вони як ріки. Людині бійся душу ошукать, бо в цьому схибиш — то уже навіки.»
- «Єдиний, хто не втомлюється, — час. А ми — живі, нам треба поспішати.»
- «У кожного своя пустеля і свої міражі.»
- «І все на світі треба пережити, бо кожен фініш — це по суті старт.»
- «Віддай людині крихітку себе. За це душа наповнюється світлом.»
- «Люди, як правило, бачать світ у діапазоні своїх проблем.»
- «Все наше життя, це чекання найгіршого і надія на краще.»
- «Пристрасть – це натхнення тіла, а кохання – це натхнення душі. Любов як функції геніталій залишмо приматам. Мені потрібен космос її очей.»
- «Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі» (з роману у віршах «Маруся Чурай»).
- «Держава – це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава – це він, то досі у нас вже була б достойна держава…»
- «Настала якась собача старість ідей. Ніхто нічого не хоче. Ніхто ні за що не бореться. Тільки наші політики за владу над нами.»
- «Нам треба жити кожним днем.»
- «Не ждать омріяної дати.»
- «Горіть сьогоднішнім вогнем.»
- «Бо завтра може не настати.»
